Лікарка швидкої, що перехворіла на COVID-19: Я чекала на тест майже тиждень, бо була черга

Китайським Уханем в Україні стала Чернівецька область, де перший випадок захворювання на коронавірус зафіксували третього березня. Регіон входить у трійку областей з найбільшою кількістю інфікованих — близько 5 тисяч.

Загалом у країні вже 44 тисячі підтверджених випадків COVID-19, з них 6600 —  медичні працівники. Одна з них — Аліса Гріщенкова, лікарка швидкої допомоги у Чернівцях.

Під час карантину вона виїжджала на всі виклики, у тому числі і до пацієнтів з підозрою на коронавірус.

Наприкінці квітня Аліса відчула перші симптоми хвороби і ПЛР-тест підтвердив коронавірус.

Лікарка швидкої розповіла "Українській правді SOS" про умови праці медиків в часі пандемії, медичне та фінансове забезпечення лікарень, а також поділилась думками про послаблення карантинних обмежень.

— У Чернівецькій області зафіксували перший випадок коронавірусу в Україні. Чи пам’ятаєте, якою була ваша реакція і чи думали, що хвороба набере таких обертів?

— Спочатку була розгубленість, бо ніхто як слід не знав, що це за хвороба.

Спостерігаючи в той час уже відомий "італійський сценарій", боялись його повторення на Буковині. 

Боялися не лише ми (медики — Pravda SOS), а і влада, оскільки знали про велику кількість заробітчан у нашому регіоні.

Аліса Гріщенкова: "Навіть поки я не захворіла сама, не розуміла, наскільки ця хвороба дивна і серйозна"

— Ваш перший виклик до людини з підозрою на коронавірус, коли він був? Чи мали захисний одяг?

— Перший виклик пам'ятаю як сьогодні. Якщо не помиляюсь, це був кінець березня. Ми їхали на виклик у одне з сіл області.

Тоді ми ще не були певні, чи везтимемо пацієнта  в лікарню, бо точно не знали, чи була людина в контакті і у якому вона стані, але були одягнені в захисні костюми. 

Коли я зайшла до хворого і побачила виражені задишку, низьку сатурацію та хрипи в легенях — сумнівів не було (що це коронавірус — Pravda SOS), одразу повезли в лікарню.

— Чи був страх, що ви можете інфікуватися коронавірусом?

— Роботи і додаткових чергувань було так багато що й боятися було ніколи, дійсно думала лише про допомогу людям.

— Алісо, зрозуміло, що як медикиня, ви мали безпосередній контакт з хворими на коронавірус. Чи обмежували ви своє спілкування з рідними та близькими?

— Так, з початку карантину я обмежила спілкування з друзями, і суворо дотримувалась правил карантину. 

З бабусею досі не бачилась, спілкуємось лише телефоном.  А щодо родини (з якою живу в одній квартирі — Pravda SOS), то розуміла, якщо захворію я, то захворіють родичі, бо повного контакту уникнути нереально.

Аліса Гріщенкова: "Ми виїжджали на виклики з підозрою на "корону" в спецкостюмах, а на решту викликів — в марлевих масках"

— Перші симптоми хвороби у вас? Як емоційно і фізично ви почувалися? За що переживали найбільше?

— Першим симптомом був кашель, що досить дивно для мене, бо я практично ніколи не кашляю. В той же день різко піднялась температура до 39 градусів і повністю пропав нюх і смак. Був дуже сильний головний біль, ломота в тілі і біль в очах.

Я розуміла що скоріше за все це коронавірус. ПЛР-тест підтвердив мої здогадки.

Емоційно було дуже страшно, бо я дуже боялась заразити свою родину, перші дні практично не виходила з кімнати, а якщо виходила, то в масці. Що, в принципі, було безглуздо, бо до появи в мене симптомів я з ними теж контактувала, а, як відомо, в цей час носій особливо небезпечний для оточуючих.

— Як проходило ваше лікування? 

— Лікувалась амбулаторно. Мені запропонували госпіталізацію, коли температура не збивалась декілька днів, і була задишка, але я свідомо відмовилась. Тим більше, що тоді ж були повідомлення, що місця в лікарнях закінчуються.

За декілька днів мій стан покращився, але майже місяць була температура 37,4–37,6.

— Як  ставились до вас сусіди? Не обходили десятою стороною і не дивилися з острахом?

—  Так як я не виходила з дому майже місяць, то не знаю (усміхається — авт.).

Моїх рідних, які теж перехворіли, але в легшій формі і одужали швидше, знайомі і сусіди не сторонились, а навпаки: говорили слова подяки і підтримки.

— Яка реакція була у колег-медиків на ваше інфікування?

— Про свою хворобу я написала публічно.

Після мого посту я отримала сотні листів від колег, незнайомих мені медиків з України, Румунії, Італії, і просто незнайомих людей зі словами підтримки і подяки, що я підняла цю тему. 

Оскільки було багато випадків цькування хворих на "коронавірус" і багато молоді вважало: "Я молодий — мене це не торкнеться".

— Коли ви захворіли, хто працював замість вас? Чи не було браку кадрів?

— Брак кадрів був, адже багато медиків — на лікарняному. Було більше навантаження на інші бригади.

— Чи виплатили вам додаткові гроші через те, що ви інфікувались на робочому місці?  І чи отримали ви 300% надбавки, які обіцяла виплатити держава?

— Надбавки отримала. Причому після перерахування з МОЗу наша область — одна з перших, де медики отримали ці гроші "на руки". 

Додаткові гроші, через інфікування на робочому місці, поки що не отримала, як і виплат за лікарняним.

Я лише 10 днів як офіційно закрила лікарняний. Скоріше за все, ще не нарахували.

— Чи отримали ви від Олени Зеленської листівку-подяку як медикині, яка перехворіла на коронавірус?

— Не отримувала.

— На вашу думку, наскільки українська медицина була готова до такої кількості хворих на коронавірус на початку карантину і чи відчутні зміни зараз? 

— Можу сказати, що з самого початку медицина не була готова до коронавірусу, хоч було видно, що влада старається забезпечити медиків умовами.

Ми виїжджали на виклики з підозрою на "корону" в спецкостюмах, а на решту викликів — в марлевих масках.

Проте, враховуючи таку кількість хворих (до кого ми виїжджаємо на виклики — Pravda SOS), не можна точно знати, чи є людина, яка викликає швидку, носієм коронавірусу, чи ні. 

Зараз змінилось небагато чого. Хоча, вважаю, що зусиллями влади і завдяки карантину, вдалось уникнути "італійського сценарію".

Аліса Гріщенкова: "Зменшення карантинних обмежень означає лише те, що тепер відповідальність на КОЖНОМУ"

— Продовжуючи тему медичного забезпечення. Захист медиків і наявність тестів на початку пандемії і зараз?

 — На початку захист був мінімальний, в основному допомагали спонсори, які за власний кошт купували костюми і респіратори, дезрозчини.

Щодо ПЛР-тестів, то мені важко сказати, скажу лише, що особисто я чекала на проведення тесту майже тиждень, бо була черга.

— Буковина досі входить в трійку областей з найбільшою кількістю заражень. Чи дотримуються люди правил карантину?

— Здебільшого не дотримуються. Уже і в магазинах можна побачити людей без масок.

— Уже декілька днів поспіль в Україні фіксують антирекорди інфікування на COVID-19. За словами МОЗ, це відбувається через послаблення карантину. Що ви думаєте про послаблення?

— На мою думку, послаблення потрібне, але з одночасним посиленням самосвідомості людей. 

На практиці як вийшло — зняли карантин і тепер десятки людей гуляють, сидять в кафе без масок, про обробку рук навіть говорити не варто. Це неправильно. 

Відкриття парків —  добре, закладів — необхідно для економіки. Але коронавірус не відступає, варто про це пам’ятати кожному. 

Зменшення карантинних обмежень означає лише те, що тепер відповідальність на КОЖНОМУ.

— Що змінив коронавірус у вашому житті? Що ви переосмислили?

— Цікаве запитання. Насправді змінив багато чого. Змінив погляди на деякі речі. Особисто я побачила, хто мої справжні друзі. 

Напевне тільки зараз, досі "розгрібаючи" наслідки коронавірусу — для мене він не минув безслідно, я ще повністю не відчуваю запахів і смаку, і ще проходжу деякі обстеження — я навчилась цінувати своє здоров’я і здоров’я своїх близьких, цінувати прості речі в житті, які до карантину здавалися звичними.

— Що хотіли б сказати людям, які нехтують карантином і не вірять в коронавірус?

—  Хотілося б порадити людям, що нехтують карантином, купити захисний костюм і походити в ньому хоча б годинки три, а краще — зайти в інфекційну лікарню і подивитись на хворих… І усвідомити, що на місці того хворого можуть бути вони чи їхні близькі. Чого я їм не бажаю. 

Навіть поки я не захворіла сама, не розуміла, наскільки ця хвороба дивна і серйозна.

Не ставте на аватарки написи "дякую лікарям" — краще  прислухайтесь до лікарів і їхніх порад.

Тетяна Пляцок