Український студент: Приїхав на програму обміну в Німеччину і на п'ятий день захворів на коронавірус
"Українська правда" продовжує цикл інтерв‘ю з українцями, які перехворіли коронавірусом, аби розповісти, як пандемія та карантин змінили життя українців, адже за кожним інфікуванням — історія. Тут ви можете прочитати інтерв’ю священника УГКЦ Володимира Ващука, а тут — родини із Кропивницького, яка погодилася спілкуватися із журналістами УП лише анонімно.
Цього разу свою історію розповість Данило Колінько — двадцятирічний студент третього курсу комп’ютерних наук Українського католицького університету.
За день до першого офіційно зареєстрованого випадку коронавірусу в Україні Данило разом із одногрупницею виїхали на семестрову програму обміну в Вюрцбурзький університет Німеччини.
Не пройшло і тижня, як навчальний заклад Німеччини закрили на карантин і відмінили усе навчання, однак це не врятувало хлопця від інфікування COVID-19.
— Даниле, розкажи, з чого все почалося?
— Другого березня я приїхав у Німеччину на мовний курс, перед початком семестру.
За декілька днів в університеті хтось захворів на коронавірус і одразу відмінили мій курс і все навчання у виші, але загального карантину в країні ще й близько не було (Німеччина закрила кордони 19 березня — УП).
— Коли почалась епідемія, чи не було бажання повернутися додому? Як поводилися ваші студенти?
— У мене не було паніки. Повертались в основному ті, хто дуже почали переживати.
— Як ти захворів на коронавірус?
— Я дістав корону на 5 день перебування в країні, від своєї одногрупниці, з якою приїхав на програму. Вона контактувала з викладачкою місцевого університету, хворою на коронавірус.
Станом на 10 березня у дівчини був підтверджений COVID-19, після цього я здав ПЛР-тест і також почав відчувати перші симптоми хвороби — головний біль, слабкість в тілі, чутливість шкіри, відчуття подразнення в носі.
— Скільки часу чекав на результат тесту?
— День-два. Тут тестують всіх, у кого є підозри. Все відбувається швидко.
— Чи зіткнувся ти з труднощами у лікарні як іноземець?
— Ні, все було безкоштовно. Навіть не повідомляв свою страхову.
— Скількох людей ти міг заразити і чи після підтвердження діагнозу ти одразу їм повідомив про це?
— В час інкубаційного періоду я багато працював вдома, тому міг комунікувати лише зі своїми двома сусідами по квартирі.
Вони одразу здали тест. Один з них отримав негативний результат і поїхав додому, інший отримав позитивну реакцію, але хвороба пройшла безсимптомно.
— Як проходило твоє лікування?
— Я був на самоізоляції і не приймав жодних ліків. Від лікарні емейлом отримував оновлену інформацію про перебіг місцевого карантину.
— У яких умовах ти перебував на самоізоляції? Чи допомагав тобі університет?
— Університет Німеччини, мій хостовий професор та з міжнародного офісу Католицького університету писали, що якщо щось треба, вони привезуть, але я не турбував нікого.
Я від початку (переїзду у Німеччину — УП) мав окрему кімнату.
Щодо їжі, то частково користувався доставкою, частково друзі та сусіди допомагали.
— Чи вдавалось під час самоізоляції працювати чи навчатися?
— Тоді не було навчання, але була робота (Данило працює у сфері програмування — УП).
Перші 2 тижні — саме під час хвороби і оклигування, взагалі ніяк не міг працювати. Не вистачало енергії.
— Як відреагували твої рідні в Україні?
— Рідні трохи хвилювались, у мене не було сильних симптомів. Просили, щоб я дбав про себе.
— Коли тобі зробили повторний тест на коронавірус?
— Мені не робили повторного тесту, тут нікому їх не роблять.
Процедура така — від дня, коли в тебе закінчуються симптоми, ти 3 тижні сидиш на самоізоляції, після того можеш взаємодіяти з іншими.
Економічно, мені здається, перетестовувати людей, які отримали діагноз, є надто затратно.
Ймовірність, що люди з підтвердженим COVID-19, які три тижні самоізолювались, будуть мати повторно коронавірус, менша, ніж в тих, які мають симптоми.
— Яка зараз ситуація з карантином в Німеччині?
— Ще нічого не відкривається. Все працює тільки на виніс. З точки зору бізнесу ще багато всього закрито.
З точки зору перебування в публічних місцях — карантин знятий. Єдине, що коли ти перебуваєш в автобусі чи в супермаркеті, маєш бути в масці.
— Які твої подальші плани?
— У мене місяць тому розпочався навчальний семестр, тож я зараз вчусь. Все навчання дистанційне. Семестр в університеті і віза у мене до серпня, опісля повертаюся додому (в Україну –УП).
— Як ти зараз ставишся до коронавірусу, після перенесення хвороби?
— Я сприймаю вірус так, як він є. Я не був наляканий через те, що я не в групі ризику. В жодній. І тому я не сильно переживав за саме явище.
Думаю, заходи, які вживаються в світі, — пропорційні до того, наскільки серйозною є небезпека.
Тетяна Пляцок