В'ячеслав Шестаковський: Ризик захворіти зупиняє багатьох людей від покупки морозива

Удар коронавірусу по виробниках крафтового морозива виявився неабияким.  

Мало того, що на час карантину закрилися усі кафе, так ще й онлайн-продажі впали до мінімуму через забобон, що виник на порожньому місці — нібито морозиво збільшує ризик зараження COVID-19.

Щоб розібратися у цій ситуації, ми, залишивши за дужками усі стереотипи і забобони, поговорили з В'ячеславом Шестаковським, ідейним натхненником та засновником одного із брендів крафтового українського морозива.

— Перше питання відразу в лоб — поїдання морозива здатне викликати застуду, ангіну і запалення легенів?

— Ага, а також менінгіт, сифіліс і захворювання нервової системи. Ні, звичайно, все це повна нісенітниця! Швидше, навпаки — колишня міністерка охорони здоров'я пані Супрун неодноразово заявляла, що морозиво допомагає при ангіні, так як холодна субстанція здатна уповільнити розвиток бактерій. 

Але ти маєш рацію — цей стереотип про згубний вплив морозива на здоров'я виявився стійкішим від більшості політичних систем. До речі, знаєш, коли цей стереотип виник?

— Ні, розкажи!

— Він виник ще в ранній радянський період, коли морозиво було дефіцитним і дуже дорогим продуктом. І щоб обмежити дітей у поглинанні цих ласощів, батьки вдалися до хитрощів та придумали  цю "страшилку" про хворе горло та ангіну. 

А у 30-ті роки товариш Анастас Мікоян, Нарком харчової промисловості, привіз з США усю технологію промислового виробництва морозива. Морозиво в одну мить стало дешевим, однак при цьому "дитячу страшилку" ніхто не відмінив. 

Минулі роки ніяк не позначилися на цьому забобоні, він успішно перекочував і у наш час. Зрозуміло, що людина, яка з'їла у 40-градусну спеку одразу півкіла морозива, може застудити голосові зв'язки. Але те ж саме можна сказати і про воду з колодязя, і про лимонад з льодом.

— Тобто, ніякого зв'язку між вживанням морозива і симптомами коронавіруса не існує?

— Абсолютно ніякого зв'язку! Це взагалі поняття з різних площин. Але людям важко розібратися, вони, як і раніше, орієнтуються на якісь чутки і плітки. Звідси і виникають усі ці безглузді теорії.

— Однак, через цей забобон продажі вашого морозива впали нижче звичайного? Я кажу "нижче звичайного", тому що чув, що й без усіляких пандемій продажі морозива в Україні стрімко знижуються з жовтня по травень.

— Так, ризик захворіти зупиняє багатьох людей від покупки морозива. Ми дійсно відчуваємо дуже сильне падіння попиту навіть на тлі звичайного сезонного занепаду. 

До того ж багато людей у цей період втратили роботу, а морозиво, як ти розумієш — це зовсім не продукт першої необхідності. А тим більш крафтове морозиво, яке удвічі дорожче промислового масмаркету. 

До всього іншого, кафе та ресторани, до яких ми продавали своє морозиво оптом, а це досить серйозний сегмент ринку — зупинили закупівлі. 

Тобто, якраз на початку весни, коли ми розраховували на поступове зростання продажів, стався обвал, і ми в одну мить пішли в нуль.

— Якщо до сезонного падіння попиту ти був готовий, то до пандемії і карантину, які паралізували весь малий і середній бізнес, підготуватися ніхто не встиг. Як ти відреагував на введення карантину?

— Як я відреагував? Я розгубився. Я взагалі не розумів, що буде далі. Уряд мовчав і не відповідав на жодне запитання. Потім виявилося, що розраховувати на чіткі та прозорі правила теж не доводиться. 

Чому хтось продовжував працював протягом усього карантину, а хтось був змушений закритися під загрозою величезних штрафів. Але, до речі, саме ця несправедливість і привела мене до тями — я мобілізувався і став приймати рішення.

"Саме ця несправедливість і привела мене до тями — я мобілізувався і став приймати рішення"

— І які ти прийняв рішення? Кафе закриті, прибуток з онлайн-продажів не покриває навіть оренду...

— Я розумів, що карантин рано чи пізно закінчиться, а, відповідно, при такому розкладі краще рішення — це не метушитися. 

Наприклад, в нас була доставка морозива додому. Але кур'єри, які зазвичай доставляли наш продукт по місту, використовували найчастіше громадський транспорт. А ніякого транспорту не було, ти пам'ятаєш. Знайти нових кур'єрів за такий короткий термін нам не вдалося. Тому довелося самому сідати за кермо і розвозити замовлення по місту на власній машині. 

Завдяки цьому я познайомився з групою ентузіастів, які вирішили підтримати локальні малі бізнеси.

— І у чому полягала ця підтримка?

— Група дівчат, які любили ходити по кафешках і фотографувати усе підряд для свого інстаграма, об'єдналися в групу, склали список усіх проєктів, які їм хотілося підтримати, і стали за цим списком замовляти ті чи інші продукти. 

Потім вони розповідали про ці продукти у соцмережах, створюючи тим самим хороший трафік. Одним з їхніх улюблених проєктів виявилося наше морозиво. 

Ти не уявляєш, як це було важливо — отримати підтримку від своїх клієнтів саме в той момент, коли руки вже опускалися. Це було навіть важливіше, ніж отримати підтримку від держави.

— А ти, до речі, розраховував на допомогу від держави?

— Звичайно, ні. Я розумів, що від держави ніякої допомоги не дочекаєшся. Проте наш банк заморозив виплати за кредитами до липня, що вже добре саме по собі. 

Звільнення від сплати ЄСВ — це, звичайно, смішно, але дякуємо за спробу. Ні, ми дорослі люди і розуміємо, що розраховувати треба тільки на себе і на людей, для яких ти і створюєш свій продукт.

"Це було важливо — отримати підтримку від своїх клієнтів саме в той момент, коли руки вже опускалися. Це було навіть важливіше, ніж отримати підтримку від держави"

— Карантин зірвав багато твоїх планів?

— Знаєш, я планував відкрити нове виробництво. Але, чесно кажучи, я навіть радий, що з цими планами довелося розпрощатися. Інакше я б вплутався у проєкт з досить великими інвестиціями, а зараз це було б дуже недоречно.

— А з особистих планів?

— Накрилася поїздка на Формулу-1.

— Ти фанат гоночних автомобілів?

— О, ще й який! Моя кохана дівчина подарувала мені квитки на Формулу-1, але цей захід, ясна річ, був скасований. 

Зірвалися ще деякі зарубіжні поїздки, проте з'явилося бажання зайнятися внутрішнім туризмом, подивитися свою рідну країну. Зараз, наприклад, збираємося до Карпат.

— Під час ізоляції не виникало бажання підключитися до карантинних хронік і відкрити персональні онлайн-курси з приготування морозива у домашніх умовах?

— Так, а я ж робив такий стрім! Розповідав про те, як можна на домашньому кухонному обладнанні приготувати різні сорбети. 

Для мене це був абсолютно новий досвід, але мені сподобалося, що люди ставили цікаві технологічні питання — було зрозуміло, що вони дійсно зацікавлені. Можливо, у майбутньому я навіть щось подібне повторю.

— А ти сам чогось встиг навчитися під час карантину?

— Так-так, усі казали — тепер в нас буде час займатися спортом, вивчати мистецтво та читати книжки. При цьому було зрозуміло, що ніхто нічого не зробить. 

Чому навчився саме я? Не є таємницею, що до карантину багато сімейних пар бачили одне одного лише вечорами та вранці, а коли опинилися у щільному цілодобовому контакті, почалися конфлікти та сварки. 

Так ось я під час карантину навчився жити з коханою жінкою у замкнутому просторі без сварок і з'ясування відносин. І для мене це корисна навичка. Набагато більш корисна, ніж якийсь вебінар або онлайн-тренінг.

— Зараз, коли у Києві стоїть спека, а карантинні заходи зведені до мінімуму, в тебе, напевно, відбою немає від покупців?

— Так-сяк, але сезон почався. Ось тільки купівельна спроможність моєї аудиторії істотно впала. Наше морозиво — це продукт середньої цінової категорії, тобто він не найдешевший, але й не преміум. Загалом, продукт для середнього класу. 

А нинішня криза вдарила саме по середньому класу. Адже, як відомо, у подібних економічних катаклізмах виживають лише найбідніші і найбагатші.

— Ти назвав свій бренд на честь радянського мультфільму. З точки зору маркетингу таке рішення хіба можна назвати правильним? Хто здатний пояснити нинішнім дітям і підліткам, які ніколи не бачили мультик про ведмедика Умку, чому морозиво називається саме так?

— Знаєш, коли я вирішив зайнятися крафтовим морозивом, то був взагалі далекий від маркетингу у цій області. Але я точно знав:  мені потрібно створити щось зовсім не схоже на ті псевдо-італійські бренди, які продають в Україні морозиво під якимись чудернацькими назвами. 

Мені хотілося, щоб мій бренд викликав асоціації з чимось локальним. І я згадав, як мене в дитинстві водили у кафе-морозиво "Пінгвін", і як, повернувшись звідти, я дивився мультфільм про ведмедика Умку. 

Даша Малахова назвала це "спекуляцією на дитинстві". Хоча я зовсім не збирався спекулювати на власних спогадах. Та й взагалі, мені подобаються короткі, в одне слово, назви. 

До речі, у нашому морозиві Італії більше, ніж у більшості псевдо-італійських брендів. Кондитер в нас справжній італієць, техніка, на якій морозиво виготовляється — італійська. І навіть інгредієнти італійські — від фісташки до горгонзоли. 

А то, що діти та підлітки не дивилися мультфільм про Умку... так, у деякому сенсі, це проблема. 

Але ж не діти приймають рішення про покупку морозива, а їхні батьки. Ну а підлітки — це зовсім не наша цільова аудиторія. Вони не відчувають різницю між крафтом та масмаркетом, їм важливо лише те, наскільки круто це виглядає зовні.

— Скажи, а з якого переляку ти, успішний менеджер з продажу крутих мотоциклів, раптом вирішив зайнятися виробництвом морозива? Звідки в тебе така цікавість? Може, це позначилася якась дитяча психологічна травма? Може, у "Пінгвіні" була страшна продавщиця?

— Ні! (Сміється) 

Все набагато простіше. По-перше, я був крутіший, ніж менеджер з продажу мотоциклів — я був менеджером з імпорту мотоциклів. І багато років пропрацював в офісі. 

А по сусідству з офісом мій друг продавав морозиво. Коли у 2014 році мотоцикли потрапили до списку кризових товарів, я залишився без роботи. До того ж, у той час в мене з'явилося бажання зробити щось своє. І я подумав про крафтове морозиво.

"Діти та підлітки не дивилися мультфільм про Умку... так, у деякому сенсі, це проблема. Але ж не діти приймають рішення про покупку морозива, а їхні батьки"

— Якщо говорити про ті часи, коли ти разом з другом їздив по різних фуд-фестивалях у маленькому трейлері і продавав своє перше домашнє морозиво, на кого з легендарних виробників цього продукту ти орієнтувався — Baskin Robbins, Bertillon, Ben & Jerry's або зовсім божевільні венесуельці з Heladeria Coromoto, які пропонують своїм клієнтам 860 смакових відтінків морозива?

— Однозначно Ben & Jerry's. Дуже красива історія про двох друзів-хіпі, які відкрили маленьке кафе-морозиво у будівлі колишньої бензоколонки. Потім, коли їхній продукт набув популярності, вони стали відзначати річницю відкриття кафе днем ​​безкоштовного морозива.

— Але зараз це ж величезна компанія, яка виробляє масмаркет!

— Ось це мене і турбує! Коли на виставці Sigep — це найбільша виставка морозива у світі, що проходить щорічно в Ріміні — я дивився на усіх своїх колишніх кумирів, то розумів, що в їхньому морозиві вже давно немає ні душі, ні романтики. Лише прибуток. Це сумно. 

Хоча там же, на Sigep, я зустрів виробника морозива, який випускає 8 смаків фісташкового морозива, причому усі ці смаки відрізняються один від одного виключно роком збору фісташки. Ось це класний божевільний!

"На Sigep, я зустрів виробника морозива, який випускає 8 смаків фісташкового морозива, причому усі ці смаки відрізняються один від одного виключно роком збору фісташки. Ось це класний божевільний"

— Лінійка вашого бренду має близько 40 різновидів морозива. Багато маркетологів вважають, що під час економічної кризи малий бізнес зобов'язаний використовувати вау-ефект для залучення покупців. Ти не збираєшся щось додати до своєї лінійки? Наприклад, не було ідей запропонувати покупцеві японський вид морозива "софуто-куріму" зі смаками грибів та кальмарів? 

— Наша людина побоюється експериментів. Та й, чесно кажучи, незвичайні смаки морозива — на зразок нашої горгонзоли з вином —  це чистий маркетинг, виверт, щоб затягнути клієнта до себе. 

Це вже потім до тебе приходять не за вивертами, а за якістю. Так, морозиво можна зробити з чого завгодно — у Скандинавії, наприклад, існує морозиво зі смаком оселедця. Але я б не став творчий експеримент робити фішкою кризового часу. Хоча сам обожнюю експериментувати. 

Ти знав, що Уїнстон Черчілль дуже любив морозиво зі смаком устриць? Для мене відтворити це морозиво — справжній виклик.

— Які уроки ти засвоїв завдяки усій цій ситуації з пандемією і карантином?

— Важке питання. Як на мене, то уроки тільки почалися. Як зараз люблять жартувати — з вікна можливостей потягнуло гаром. Отже, висновки робити занадто рано — попереду нас чекає ще багато випробувань.

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінили ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com