Bob Basset: Коли стало зрозуміло, що коронавірус не перетворює людину на зомбі за 7 хвилин, я заспокоївся
Харківська арт-студія Bob Basset — один з небагатьох українських брендів, що відомі і впізнавані в усьому світі.
Названа на честь бассет-хаунда на прізвисько Боб, студія вже встигла попрацювати з Givenchy, актрисою та режисеркою Елізабет Бенкс, співачкою Авріл Лавін, рок-гуртами Metallica, Slipknot та Korn.
Масками Bob Basset захоплювався письменник-фантаст та хрещений батько кіберпанку Вільям Гібсон, а кіностудія Рідлі Скотта "RSA Films" навіть замовила чотири маски в українських "маскерарі" для фантастичного бойовика "Паралелі".
Незважаючи на міжнародне визнання, Bob Basset завжди залишалися українськими патріотами. У 2014 році студія створила Mask of Maidan, присвячену представникам ЗМІ, які постраждали під час вуличних боїв на Майдані Незалежності. Усі гроші від продажу цієї маски на eBay пішли на підтримку "Громадського телебачення".
В розпал пандемії COVID-19 студія Bob Basset розробила дизайнерську маску, яку будь-хто міг самостійно виготовити з аркуша паперу.
Pravda SOS вирішила детальніше розпитати Сергія Петрова, співзасновника студії, про те, чи дійсно маска Bob Basset захищає від коронавірусу, які позитивні аспекти має карантин та яким чином COVID-19 пов'язаний із розкішшю.
— Сергій, як мені вас називати — "Сергій Петров" чи "Боб Бассет"? Адже сьогодні мало хто говорить "мою маску зробила студія Bob Basset" — зазвичай кажуть "мою маску зробив Боб Бассет", маючи на увазі Сергія Петрова.
— Для мене це взагалі не принципово. Якщо у свідомості людей назва студії асоціюється з моєю персоною — чому ні? Це ж чудово! Хоча є слово, з яким я б не хотів асоціюватися ні як Сергій Петров, ні як Боб Бассет.
— Яке ж?
— "Кравець". Так спочатку називала мене наша вітчизняна преса. Ну який я, в біса, кравець? Ви бачили, що я роблю? Після цього я взагалі років 5 не хотів спілкуватися з українською пресою.
— Так, слово "маскерарі", яким називають професійних виробників масок у Венеції, не дуже відоме у наших широтах.
— Тому що в Україні ніколи не існувало професійних виробників масок. Є, звичайно, в селах народні умільці, які виготовляють маски для різдвяних вертепів, але це територія фольклору та етнографії.
— Добре, пане маскерарі, скажіть будь ласка, пандемія та карантин, введений через поширення коронавірусу, якось вплинули на роботу Bob Basset?
— Ви знаєте, мені в цьому плані дуже пощастило — перед самим карантином я отримав замовлень приблизно на пару-трійку місяців уперед.
Завдяки виплаченим заздалегідь гонорарам я почувався досить комфортно в умовах ізоляції. Ніякої паніки, ніякої депресії — в мене була достатня кількість матеріалів і розуміння, що і як я повинен робити. А більшого митцю й не потрібно.
— А страху не було?
— Ні. Коли стало зрозуміло, що коронавірус не перетворює людину на зомбі за 7 хвилин, я заспокоївся.
Але я вважав, що від мене, як митця, що виготовляє маски, люди чекатимуть якоїсь реакції на актуальні події. І тоді я розробив маску, яку можна з легкістю виготовити за 5 хвилин з аркуша паперу А4.
— Хіба папір здатний захистити від вірусу?
— Розумієте, існує ось ця помилкова думка відносно того, що медична маска нібито захищає від інфекції того, хто її носить.
Насправді це маячня — якщо ви хочете захистити когось від інфекції, ви повинні спорядити його потужним респіратором, окулярами та костюмом з прогумованої тканини.
Але навіть лікарі, які мають подібні захисні комплекти, все одно, як ми знаємо, заражаються. Проте ризик зараження оточуючих дійсно знижується, якщо хвора людина носить маску, що перешкоджає поширенню її слини і шмарклів.
Маски, які нас зобов'язали носити, це просто жест соціальної відповідальності. Вона ніяк не захищає від зараження.
Грубо кажучи, маска потрібна лише для того, щоб хвора людина, перебуваючи поряд з іншими людьми, не заплювала їх. А оскільки невідомо, хто хворий, а хто ні, то був введений масочний режим для всіх.
І ось у цьому плані паперова маска, розроблена мною через брак сертифікованих медичних масок, свої функції чудово виконує. Повністю медичну маску вона, може, і не замінить, але для того, щоб вийти на вулицю — цілком підходить.
— Розробка цієї маски була продиктована бажанням вписатися у карантинний тренд?
— Я вам скажу так — в мене ніколи нічого не виходить добре, якщо я починаю думати про те, як заробити грошей або вписатися у будь-який тренд.
Повинна бути велика мета. Коли вона є — усе виходить чудово. Я щиро хотів допомогти людям вирішити проблему з дефіцитом масок.
Мені не подобалася уся ця істерія, і я запропонував вирішення проблеми. Зрештою, ти гарантовано можеш вийти у масці Bob Basset з дому, зайти в супермаркет або в аптеку, а там, якщо необхідно або дуже кортить, купити вже сертифіковану медичну маску.
— Чув, що вам замовили з Бахрейна три шкіряні маски, виготовлені на основі саме цієї паперової...
— Так, якийсь життєрадісний чоловік написав мені з Бахрейна і замовив три такі маски, тому що, як він висловився, вони набагато красивіші, ніж ті, що продаються у них в аптеках.
— Карантин змусив вас пошкодувати про будь-які нездійснені плани?
— Так, я дещо був засмучений, що два місяці безвилазно просидів у Харкові без можливості подорожувати.
Розумієте, я не сприймаю свої маски поза контекстом сучасної танцювальної культури, осторонь від клубного руху.
І для мене, як людини, що дуже добре розтанцювалася під дахами різноманітних нічних клубів, бути ізольованим від усього цього "двіжу" — дуже некомфортно.
— Але ж ви не підліток!
— Авжеж, я не підліток. Але людина споконвіку за допомогою танцю входить у транс, а це, своєю чергою, дуже добре впливає на її творчий потенціал.
У всіх традиційних культурах танець — це входження у транс за допомогою ритмічних рухів тіла, чи то хороводи, чи торитуальні обертання дервішів. І я навчився ловити це відчуття.
Але варто було мені нарешті по-справжньому розтанцюватися, як пандемія відібрала в мене усе це. Ось про що я щиро шкодую.
— А хіба зум-вечірки і діджейські стріми не змогли це замінити?
— Ні, на жаль. Це ерзац.
Пам'ятаєте такий напій "Юпі"? Металевий присмак на губах не дає вам насолодитися повнотою смаку тропічних фруктів (сміється)! Ось це і є зум-вечірки.
А я людина соціально активна і не звик обмежувати себе онлайн-спілкуванням та дорогою з дому у майстерню та назад.
Хоча, з іншого боку, подібні обмеження змушують тебе сублімувати та займатися мистецтвом.
— Тобто, ізоляція стала для вас у деякому сенсі екзистенційним випробуванням?
— Так, у деякому сенсі — звісно.
Я взагалі вважаю, що один із позитивних факторів карантину полягає в тому, що він дав людям можливість задуматися про своє життя.
Сидячи в чотирьох стінах, ти мимоволі починав уважніше вдивлятися в своє життя, в тих, хто став її невід'ємною частиною. Усім нам випав шанс подумати — хто ми, ким ми хочемо бути, хто наші друзі.
І дурень той, хто цим шансом не скористався. Адже під час карантину усе віртуальне стає ще більш віртуальним, а усе реальне — ще більш реальним.
Тобто, в соціальному плані ізоляція — це як збільшувальне скло. Ти раптом починаєш бачити усе навколо себе набагато чіткіше, ніж раніше.
— До речі, багато з тих, з ким я говорив раніше, не бачили в карантині взагалі нічого позитивного...
— Особисто я вважаю, що карантин мав величезний позитивний ефект. Адже сталося те, чого не могло б статися жодним чином за жодних інших обставинах. А це дуже цінно.
У людей є хвороблива потреба у новизні, ми потребуємо її постійно. І якщо її не вистачає у нашому житті, ми її шукаємо, а якщо не знаходимо — вигадуємо.
А вже скільки нового приніс нам карантин! Природно, що разом з ним прийшли й нові проблеми. Але як це позначиться в майбутньому на нашому житті?
Озирніться — онлайн-технології отримали такого потужного копняка, що незабаром у цій сфері можна очікувати справжні прориви, як технологічні, так і концептуальні. Це неймовірно цікаво!
І навіть якщо раптом потім виявиться, що пандемія і карантин — це штучно кимось вигадана тема, я буду тільки аплодувати. Тому що, повторюся — людям потрібна новизна. І ми її отримали зараз у такій кількості, що вистачить надовго.
— А яку подію, що трапилася під час карантину, ви вважаєте найяскравішою?
— Навіть не знаю. Наприклад, Папа Римський, який читає проповідь на порожній площі — це було дуже круто з естетичної точки зору.
Це якраз те, що не могло трапитися ніколи, але сталося. Дуже мене потішив Ілон Маск, який незважаючи ні на що, здійснив плановий запуск свого Crew Dragon.
— Для людини, яка свого часу створила різні версії маски Чумного лікаря, пандемія і карантин, судячи з усього, — це джерело натхнення...
— Швидше, це джерело натхнення для тих, хто все ніяк не наважувався замовити якусь із моїх масок. А під час пандемії вони раптом зрозуміли — ех, живемо лише раз, немає часу сумніватися. І завалили мене замовленнями (сміється).
Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінили ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com