Олександр Яковлев: Навчити дистанційно студента можна, але соціалізувати його дистанційно — неможливо

Київська муніципальна Академія естрадного та циркового мистецтва — єдиний у світі вищий навчальний заклад, який готує артистів циркового мистецтва. 

Перемоги випускників Академії на найпрестижніших конкурсах циркового мистецтва у Монте-Карло та Парижі привернули до Академії пильну увагу світової циркової громадськості. 

На випускний галаконцерт до Києва з'їжджалися зарубіжні промоутери та представники провідних циркових агентств Європи та Азії, однак цього року шоу випускників скасували через коронавірус, а навчання під час карантину перейшло у режим онлайн. 

Як проходить дистанційне тренування у жонглюванні, акробатиці, клоунаді та ілюзіонізмі, а також наскільки ймовірним є те, що професія циркового артиста може у майбутньому зникнути, Українська правда SOS запитала ректора Академії естрадного та циркового мистецтва Олександра Яковлева. 

Олександра Яковлев: "Специфіка підготовки артистів цирку вимагає особливих умов"

— Наскільки я знаю, пандемія та карантин змінили звичне русло роботи Академії — ваші студенти змушені перейти на дистанційне навчання. І одразу виникає питання — як це взагалі можливо? Як займатися в онлайні акробатикою, жонглюванням, клоунадою або ілюзіоністськими фокусами — не уявляю.

— Через карантин не тільки наша Академія змінила методи роботи — це торкнулося усіх без винятку навчальних закладів, а вищих особливо. Проблема, яка несподівано з’явилась перед нами — як продовжувати навчальний процес у карантинних умовах — стала для нас певним викликом. 

Спочатку здавалося, що відповіді на це питання немає. У всякому разі, в перші дні карантину ми не могли сформулювати негайної чіткої відповіді на цей виклик. 

Але, змобілізувавшись, ми зуміли в найкоротші терміни налагодити дистанційне навчання. Це багато у чому стало можливим завдяки тому, що карантин трапився не на початку навчального року, а процес, який вже запущений, набагато простіше відкоригувати по ходу. 

У наших студентів вже були якісь свої напрацювання, вміння та навички, які вони могли, перебуваючи в онлайн-контакті з викладачами, шліфувати у домашніх умовах і звітувати про виконану роботу, розміщуючи, у тому числі, відеоролики на ютуб-канал Академії.

— Але все одно — дистанційне навчання жонглерів, ілюзіоністів, ножеметальників... слабо уявляю, як проходять їхні тренування у домашніх умовах...

— Ножеметальників в нас немає, а жонглери та акробати з однієї кімнати у квартирі виносили усі меблі та перетворювали її у тренувальну базу, йшли в парки, хтось займався на балконі... 

Коли карантин вже був пом'якшений, наші співробітники зустріли групу фокусників-ілюзіоністів, що відпрацьовували свої трюки на перехожих та влаштовували вуличні вистави. З’ясувалося — наші студенти. Не заради грошей або веселощів — заради тренування. 

Цирковому артистові, який втратив форму, може потім знадобитися до двох місяців на відновлення форми. Так що простою у нашій справі допускати не можна.

— А як викладачі поставилися до онлайн-навчання?

— По-різному. Ви ж розумієте, що для літніх людей, а у нас є викладачі у віці, іноді буває важко опанувати навіть вайбер. 

До всього іншого, роботи стало більше — якщо практичною стороною навчання студенти могли займатися самостійно, то теоретичні знання можна опанувати лише з учителем. 

А так як студенти наші — натури творчі, захоплені, гіперактивні, то у першу чергу в них зазвичай страждав якраз теоретичний бік навчання. А тут їх поставили у жорсткі рамки, бо вони були змушені займатися один на один з викладачем. 

Були, звісно, і групові заняття, але частіше індивідуальні форми. Так що завдяки карантину ми навіть зуміли підтягти теоретичну частину. Хоча навантаження на викладачів, безумовно, збільшилось.

Олександра Яковлев: "Працювати на карантині нам довелося більше звичайного, вільного часу майже не було"

— Повсюдну діджиталізацію навчання футурологи пророкували протягом останніх 10 років, але до початку епідемії коронавірусу це ніким не сприймалося всерйоз. Як ви вважаєте — де буде точка неповернення після стрибка, який стався у галузі навчальної комунікації? Чи незабаром все повернеться на круги своя?

— Велика кількість навчальних закладів у світі вже працює на таких платформах, це не є щось нове. Ще до усіляких пандемій не становило особливих труднощів пройти курс навчання у будь-якому з провідних університетів світу. 

Усе впирається в технічну базу установи, в обладнання, що є в наявності. Десь, можливо, ця точка неповернення вже пройдена — наскільки я чув, деякі університети США та Британії не планують повертатися з певних дисциплін до офлайн-навчання. 

У нашій країні, на мою думку, ця точка неповернення поки недосяжна, оскільки ані технічно, ані ментально українська система освіти, на щастя чи на жаль, не готова ще до повноцінного переходу в діджитал. 

Так, ми розробляємо програму пробних онлайн-курсів з певних предметів. Так, ми оновлюємо обладнання, щоб викладачі могли спілкуватися зі студентами не з дому за допомогою підручних засобів, а з Академії, використовуючи нашу технічну базу. 

Але я впевнений — після нормалізації ситуації з коронавірусом у нас в країні все повернеться на круги своя. Адже крім знань будь-який навчальний заклад сприяє також і соціалізації людини. А дистанційно соціалізувати людину неможливо.

— Які плани зірвав COVID?

— Він, звичайно, перервав навчальний процес, хоча нам вдалося навіть провести дистанційно випуск наших студентів. А ще він зірвав випускний галаконцерт, який ще з минулої осені перебував у процесі інтенсивної підготовки. 

Це шоу ми зазвичай демонструємо на початку червня. На цю подію з нетерпінням чекають студенти та викладачі, адже це той самий шанс продемонструвати свою майстерність та отримати пропозицію роботи. Але відсутність авіасполучень поставила цей процес на паузу.

— А хіба немає інших способів продемонструвати досягнення студентів закордонним продюсерам та режисерам? Зрештою, сьогодні можна записати відео зі своїм виступом, викласти його в ютуб та скинути посилання тим же промоутерам і агентам.

— Впевнений, багато наших студентів так і роблять. Але ви зрозумійте — коли ти показуєш свій номер у рамках красивого великого шоу, в тебе набагато більше шансів звернути на себе увагу, ніж у контексті самостійної ініціативи. 

Тому що на великих шоу існує не тільки конкуренція між артистами, але й конкуренція серед продюсерів, які приїхали шукати унікальні таланти. А це суттєво підвищує шанси артиста на контракт та подальшу кар'єру.

— Держава хоч якось допомогла вам пережити важкі карантинні часи?

— Ми, як учасники Всесвітнього альянсу циркових шкіл, якраз нещодавно піднімали це питання — хто, як та у яких країнах надавав допомогу артистам цирку. Нам, наприклад, дуже пощастило, що ми є муніципальним закладом освіти — нам не скоротили фінансування, наші педагоги продовжували отримувати зарплату, наші студенти отримують стипендії.

— Київська Академія циркового мистецтва, здається, — єдиний виш подібного профілю у Європі, однак до цього часу не має своєї тренувальної бази і тому змушений орендувати гімнастичний зал у спорткомплексі ЦСКА. Ви змогли домовитися про скасування оренди на час карантину?

— Я б навіть сказав, що на сьогоднішній день ми єдині та унікальні у всьому світі. Подібна установа існувала ще у Москві, але цієї зими була ліквідована. Так що ми можемо заявляти про себе у набагато ширшому масштабі. 

Так, ми знайшли взаєморозуміння з керівництвом нашої тренувальної бази і поставили на паузу наш договір оренди до кращих часів. І, звичайно, ми мріємо про свій тренувальний майданчик і дуже сподіваємося в цьому питанні на допомогу міста Києва. 

Адже специфіка підготовки артистів цирку вимагає особливих умов.

— Нещодавно я спілкувався з Олексієм Кононовим, повітряним гімнастом з Cirque du Soleil, який після банкрутства цієї легендарної компанії повернувся в Україну. Він вірить, що банкрутство Цирку — це явище тимчасове і незабаром шоу відновляться. Однак деякі артисти цирку вважають, що цирк після пандемії та кризи вже не буде колишнім.  Професія артиста цирку дійсно починає зникати в умовах тотальної діджиталізації?

— Впевнений, цирк ніколи не припинить своє існування, як не зникнуть живі концерти та інші види мистецтва, які потребують безпосереднього, прямого контакту з глядачем. Нашому виду мистецтва тисячі років. Для чого йому зараз йти на відпочинок?

— Але якщо цирк віртуалізується (припустимо, що пандемія так всіх налякає, що люди будуть боятися збиратися на шоу в закритих приміщеннях), то й професія циркового артиста може опинитися під загрозою. 

— О, я не думаю, що люди будуть боятися приходити в цирк після того, як пандемія спаде. Зауважу, що це не найстрашніша пандемія, яку переживало людство — цирк вижив після чуми, віспи і холери, а вже після COVID-19 тим більш виживе. 

Зникне коронавірус, і люди забажають офлайнових видовищ, адже там емоції зовсім інші, ніж на екрані. Це властивість людської психіки, природна потреба. 

Так, можливо, у якомусь далекому майбутньому з удосконаленням технологій доповненої реальності перед цирковими шоу постане питання глобальних змін, але це точно відбудеться не в найближчі роки. 

А ось те, що пандемія і карантин відсіють все те, що було погано зроблено — так, це відбувається вже на наших очах. 

Люди в умовах кризи не будуть платити гроші за халтурно зроблену роботу. Відповідно, професіонали стануть більш помітні, стануть більш затребуваними.

— До речі, про професіоналів. Циркова спеціальність в усьому світі дуже престижна і приносить артисту непоганий дохід, але в Україні склалося інше уявлення про цей вид мистецтва — як про бюджетне шоу для бабусь з онуками. Чому молодим артистам цирку так важко реалізувати себе на батьківщині? Адже у нас одна з найкращих циркових шкіл у світі. У тому ж Cirque du Soleil, наскільки я знаю, працювало багато випускників вашої Академії...

— Так, я б сказав навіть, що значна частина артистів Cirque du Soleil — це наші випускники. 

Я нещодавно спілкувався з Анатолієм Залевським — зіркою Cirque Du Soleil, володарем циркового "Оскара" — нагороди "Золотий клоун", всесвітньо відомою людиною та нашим випускником. 

І ми, між іншим, обговорювали цю тему — чому у нашій країні, на відміну від усього іншого світу, цирк асоціюється з виставами для дітей? 

Так склалося історично ще з радянських часів. У цирку за кордоном на шоу приходить доросла та заможна публіка, і ціни на квитки там зовсім інші. 

Анатолій Залевський доречно зазначив — для того, щоб залучити до сучасного українського цирку абсолютно нового глядача, необхідно почати, наприклад, з колаборації з тим же Cirque du Soleil.

— Але без глобальних реформ усередині самого українського цирку жодна колаборація його не витягне...

— Наш цирк вже змінюється, повірте мені. Завдяки новому директору Владиславу Корнієнко, у Національному цирку наприкінці зими стартувала програма "Африка", і це вже зовсім інший підхід! 

Цей формат набагато ближче до того розуміння циркового шоу, про яке ми зараз говоримо. Так, в нас немає фінансових ресурсів du Soleil. Але ви самі зазначили — в нас одна з найкращих циркових шкіл у світі!

Олександр Яковлев: "Цирковому артистові, який втратив форму, може потім знадобитися до двох місяців на відновлення форми"

— Можливо, проблеми у нашого цирку виникають саме через те, що він державний? Ніде в світі немає державних цирків, окрім країн колишнього СРСР та Китаю. Може, чим швидше цирк відійде від держбюджетів, тим для нього краще?

— Важко сказати, наскільки усі проблеми українського цирку та української культури взагалі дійсно пов'язані з державною формою фінансування. 

Ви виходите з того, що держава, по суті, не може бути ефективним власником. Так, якщо подивимося на США, там у сфері культури держава відсутня. Там це, так би мовити, сфера приватної ініціативи.

Але у Британії вже інша ситуація — англійською культурою держава займається дуже щільно. А у Франції роль держави ще більш відчутна! Мені здається, проблема не стільки у державних дотаціях культури, а в ефективному управлінні. 

Це як з медициною — в США вона приватна, а в Німеччині — державна, але і там, і там прекрасно працює. 

Припустимо, завтра ми приберемо державне фінансування циркової сфери і отримаємо порожні будівлі. 

Звичайно, ми можемо сподіватися, що з часом ці будівлі займуть більш ефективні циркові колективи, але скоріше станеться зовсім інше — туди просто в'їдуть комерційні підприємства, далекі як від цирку, так і взагалі від культури.

— Так, тут я згоден. Вам вдалося на карантині подивитися онлайн-трансляції якихось світових циркових колективів?

— Дуже небагато. 

Чесно кажучи, в мене було перевантаження по онлайн-трансляціях наших навчальних подій. Як я і говорив раніше, працювати на карантині нам довелося більше звичайного, вільного часу майже не було. 

До пандемії ти приходив ввечері додому після робочого дня і відпочивав. А на карантині вже було незрозуміло, коли робочий день закінчується. Але саме завдяки такій інтенсивній роботі ми впоралися з ситуацією. Так що — до зустрічі у новому сучасному українському цирку!

Андрій Тараненко