Виробник кукурудзяних паличок: Учора ти сидів в офісі, а сьогодні займаєшся ремонтом приміщення, але в тебе є робота

Які асоціації виникають у вас із кукурудзяними паличками? У багатьох цей продукт асоціюється перш за все із "безтурботним радянським дитинством". 

І така ностальгія абсолютно не влаштовувала Андрія Олефіренка — він упевнений, що кукурудзяні палички можуть стати сучасним та навіть модним продуктом. 

Виходячи з принципу "хочеш щось зробити добре — зроби це сам", Олефіренко розробив інноваційний продукт — органічні кукурудзяні палички. І, судячи з усього, карантин зіграв Андрію на руку, адже, якщо вірити статистиці, попит на "сухі сніданки" різко зріс.

Чи насправді це так і чим органічні кукурудзяні палички відрізняються від "радянських", Українська правда SOS запитала у пана Олефіренка.

Андрій Олефіренко: "Уся наша продукція має органічний сертифікат і маркована логотипом органіки ЄС"

— Ваша компанія вже кілька років випускає органічні крупи, борошно, олії та мед. Звідки взялася ідея зайнятися виготовленням кукурудзяним паличок? Це чистої води прагматизм, який має назву "експлуатація ностальгії за радянським дитинством"?

— Ні! (сміється) Навпаки! Усе навпаки! Зараз поясню. Звичайні кукурудзяні палички, які продаються усюди в Україні і рекламуються як ностальгія за Радянським Союзом — це продукт неякісний. 

Коли займаєшся цим бізнесом, то розумієш, що можна їсти, а що ні. "Ностальгійний" продукт я б не радив їсти, тому що його якість залишає бажати кращого — дуже багато усіляких сумнівних підсолоджувачів та штучних ароматизаторів. 

Я сам є поборником здорового способу життя, тому відповідаю за свої слова, коли всупереч різним дієтологам-дилетантам кажу: кукурудзяні палички нешкідливі для організму, просто цей продукт повинен бути належної якості. 

Ось ці два фактори — обридлі асоціації з СРСР та погана якість продукту, який представлений на ринку — змусили мене власноруч зайнятись кукурудзяними паличками. 

По-перше, ніякої ностальгії — в нас це крутий, сучасний, навіть модний продукт. Ну яка ностальгія може бути, коли ви купуєте оливкові кукурудзяні палички? 

По-друге, ми майже три роки розробляли рецептуру та дизайн упаковки, щоб довести людям, що таким начебто простим та звичним продуктом можна здивувати навіть тих, хто дуже прискіпливо підходить до того, що їсть. 

— Добре, ви використовуєте тільки натуральні продукти — ніяких підсолоджувачів…

— Які, до речі, набагато дешевші, ніж натуральний цукор…

— …та ніяких ароматизаторів. І це все? Чому "органічні", а не просто "натуральні"? Наскільки я знаю, кукурудзяні палички виготовляють зі спіненої кукурудзяної борошняної маси. Чи ви маєте на увазі, що використовуєте якусь надчисту сировину? 

— Так, уся наша продукція має органічний сертифікат і маркована логотипом органіки ЄС. Що це означає? Тобто поля, на яких вирощувалась кукурудза, що з неї ми робимо борошно, чистенькі —  ніяких пестицидів або гербіцидів. 

А для того, щоб твоя земля отримала статус органічної, ти маєш пройти 3 роки так званого перехідного періоду. За цей час твою землю неодноразово перевіряють, беруть зразки ґрунту на аналіз, оцінюють близькість поля до промислових об’єктів та навіть автошляхів. 

І кожен рік ти платиш за кожен візит інспектора, який, до речі, може приїхати несподівано — це так звана неанонсована інспекція. 

І всі складові органічного продукту повинні мати такий органічний сертифікат. 

Наприклад, наші кокосові палички — до речі, дуже цікаві, за смаком нагадують цукерки "рафаелло" — складаються не тільки з органічного кукурудзяного борошна, але й з органічної цукрової пудри, органічного кокосового борошна та органічної кокосової олії. 

Ніяких штучних смакових підсилювачів або не дай боже пальмової олії. 

— Під час карантину у вас, судячи з усього, був різкий стрибок продажів — що ще робити людям в ізоляції, як не дивитися телевізор, поїдаючи кукурудзяні палички? Зізнавайтеся — карантин зіграв вам на руку?

— Ви знаєте, саме у кукурудзяних паличок не було такого різкого підйому, як про це кажуть. Так, попит зріс, але не фантастично. 

Мабуть, ті, хто продає соняшникове насіння, виграли набагато більше. А наші кукурудзяні палички — це ж не є продукт першої необхідності. 

Тим більше, карантин спровокував економічну кризу, багато людей лишилось без роботи, а, відповідно, купівельні можливості впали. У цих умовах люди купують тільки необхідне. А от борошно та крупи нашої компанії — так, у цьому секторі був певний підйом, але, на жаль, зараз він компенсується спадом. 

— А чому? З чим це пов’язано?

— На початку карантину, коли виникла паніка, люди купували багато круп та борошна про запас. Отже зараз попит впав, бо люди й досі не з’їли того, що купили тоді. 

Тим більше, сьогодні ніхто не розуміє, що буде восени — чи буде друга хвиля коронавірусу, чи зможуть вони прогодувати сім’ю, якщо знову введуть карантин? Тобто, усі зараз тричі подумають, перед тим ніж щось купувати. 

— Але ваша компанія продовжувала працювати. Тобто ви нікого не звільнили і не відправили у відпустку за свій рахунок?

— Ні. Ми нікого не звільнили. Але з початком карантину змінилось 50% роботи підприємства. Ми закрили головний офіс та перекинули людей на виробництво, перепрофілюючи їх. 

Наприклад, учора ти сидів в офісі, а сьогодні займаєшся ремонтом приміщення, але в тебе є робота! Це внутрішній розподіл кадрів. Усі ланцюжки, які працювали — упаковка, доставка — їх потрібно було міняти. 

Хтось працював з дому, сидячи на карантині. Мені потрібно було усе це врахувати, щоб побудувати роботу заново — в кого є найбільші ризики захворіти через вік, хто і як добирається на роботу, як мінімізувати контакти працівників між собою. 

Прийшло розуміння, що ця нова система має бути набагато більш гнучкою, ніж колишня. Графік роботи постійно змінювався, треба було постійно тримати руку на пульсі, максимальна зосередженість на усіх етапах. 

Ми навчилися у всіх процесах залишати якійсь люфт, передбачати сотні випадковостей. Компанія, яка нещодавно працювала як швейцарський годинник, перетворилася у деякому сенсі на живу істоту, яка постійно реагує на навколишні подразники. 

— Вас це не дратувало?

— Це нова реальність. Я вважав, що зручність у цьому відношенні для моїх працівників повинна бути максимальною. І це дуже нам допомогло під час коронавірусу. 

Наші працівники не залежали від громадського транспорту — ми все вирішували самі, тому що заздалегідь про це подбали. 

— Судячи з усього, ви не нудьгували на карантині… про зум-вечірки питати не буду.

— О, так! (сміється) Знаєте, раніше мій час був структурований певним чином — приїхав о 8.30 в офіс, почався робочий день, ввечері їдеш додому, відпочиваєш. 

А з карантином мій графік став плаваючим — з’явилось таке відчуття, що робочий день ніяк не скінчиться. 

Особисто я сидів удома на карантині майже кілька днів — і навіть тоді це були зовсім не канікули. 

— А про очікування допомоги від держави також можна не питати?

— Допомоги від держави? (сміється) Допомоги від держави ми не чекали і не чекаємо. Нехай хоча б не заважали. А краще — нехай якісь глобальні рішення приймають. 

Коли заступницею міністра аграрної політики і продовольства з питань євроінтеграції була Ольга Трофімцева, вона розуміла, що таке органіка і розуміла важливість органічного сектору.

Коли її прибрали, то усі питання відносно органічної продукції та розвитку цього ринку з точки зору законодавства почали гальмувати, а коли почалась пандемія, то й взагалі зупинились. 

Важливо, щоб влада зрозуміла — органічне виробництво створює втричі більше робочих місць, ніж звичайний сектор. То хіба держава не повинна допомагати тим, хто створює нові робочі місця? 

— Які плани — ваші особисто та компанії — зірвав карантин?

— Наша компанія якраз починала міжнародну активність. Це все просто зупинилось. 

До пандемії ми брали участь у міжнародної виставці органічних продуктів у Німеччині. 

Були певні контакти, ми планували виходити на європейський ринок. А це дуже непросто: європейці, м’яко кажучи, не довіряють українцям.

— Чому? Ми ж такі гарні пісні співаємо!

— Тому що закон про органічну продукцію в Україні прийняли лише рік тому. А до того часу хто хотів, той і помічав свою продукцію як "органічну". 

Тому європейці досить обережно ставляться до готового українського органічного продукту, але залюбки беруть нашу органічну сировину, самі її перероблюють, фасують і залишають собі додаткову вартість.

А відносно моїх особистих планів… У мене не було яких-небудь конкретних планів на відпустку, а коли почався карантин, то я зрозумів, що буде менше ризиків для компанії, якщо я взагалі забуду про відпустку у цьому році. Тим більше, попереду осінь, від якої ми не знаємо, чого чекати. 

— Але зовсім скоро на прилавках з’являться ваші органічні кавуни. Можливо, цей прибуток стане вашою фінансовою подушкою безпеки?

— Так, наші кавуни почнуть продаватися десь вже за тиждень, але чи готовий клієнт купувати їх — подивимося. 

Органічні кавуни дорожчі ніж звичайні, а питання купівельної спроможності у людей, як я вже казав, стоїть зараз дуже гостро. 

Так що відносно фінансової подушки безпеки — дуже сумніваюся. 

Андрій Олефіренко: "Допомоги від держави ми не чекали і не чекаємо. Нехай хоча б не заважали"

— Чи зробили ви якісь висновки для себе за останнє півріччя? 

— Так, зробив. Я зрозумів, що можна налагодити працюючу систему, не збираючи для цього людей у єдиному офісному просторі, тому що багато процесів можна досить ефективно вирішувати онлайн, віддалено. 

Я зрозумів, що зараз не варто розпорошуватись на якісь експерименти — треба максимально приділяти увагу тому, що вже є. 

— І наостаннє. У радянських кукурудзяних паличок була одна чудова властивість — якщо їх підпалити, то вони горіли красивим блакитним полум'ям. У ваших органічних паличок теж є така властивість?

— Яке дивне питання! (сміється) 

Ви знаєте, займаючись кукурудзяними паличками більше ніж два роки, я ніколи не пробував їх підпалювати. Не прийшло мені у голову провести такий науковий експеримент. Як тільки проведемо — я вам обов’язково доповім.  

Андрій Тараненко