"Люди бояться сказати, що у них коронавірус, бо думають, що це чума чи СНІД" — львів'янин, який перехворів на COVID-19
Львів’янин Юрій Раделицький щодня добирається на роботу за сорок кілометрів у один з районних центрів області — містечко Миколаїв, де працює заступником голови районної адміністрації.
Коли у середині березня оголосили карантин і більшість установ перейшли на дистанційну форму роботи, Юрій, як представник органу влади, продовжував працювати у звичному режимі, в приміщенні адміністрації.
Наприкінці червня чоловік інфікувався коронавірусом і протягом трьох тижнів був на самоізоляції вдома.
В інтерв’ю Українській правді SOS Раделицький розповідає, чому відмовився від госпіталізації та розмірковує, чому пацієнти бояться зізнатися в інфікуванні COVID-19.
— Які у вас були перші симптоми хвороби, коли ви відчули, що захворіли?
— Захворів у 20-х числах червня, йшло до Дня конституції.
Товариш, з яким я контактував, зателефонував і сказав, що у нього підтверджений тест — і я вже зрозумів, що треба йти на самоізоляцію.
Щодо симптоматики, то температури я тоді не міряв, думаю, що я міг пропустити, оскільки тоді було тепло, парко, голова болить, бо дуже перепади температури, вологість висока.
Я одразу в п’ятницю (26 червня — Українська правда SOS) пішов на самоізоляцію. А на наступний день з'являється втома, слабкість і дуже боліли очі, і починався сухий кашель поодинокий, дуже непритаманний.
У товариша запитував, то в нього смак втратився, температура була до 38. Я температуру не відчув.
Поодинокий кашель мене найбільше насторожував. Дуже був очний тиск такий, знаєте, що не можна було на сонце нормально дивитися. Це тривало п’ятниця-субота-неділя. У понеділок я викликав приватну медичну лабораторію. До мене приїхали, взяли зразки, які підтвердили, що в мене COVID-19.
— Ви попередили співробітників про інфікування?
— Одразу в п’ятницю попередив (про можливість інфікування — Українська правда SOS) і не вийшов на роботу.
Я живу у Львові, приїжджаю на роботу (в місто Миколаїв Львівської області — Українська правда SOS) разом зі співробітником, який є першим заступником голови РДА. Колега не захворів, значить я вчасно ізолювався.
— Чи хворів ще хтось в адміністрації на COVID-19?
— Хворіли, але, наскільки розумію, це було по іншій лінії.
— Як проходило ваше лікування?
— У мене товариші захворіли, і вони мене випереджали десь на тиждень. Один із них, в лікарні лежав з сім’єю, він мене познайомив з лікарем з інфекційної лікарні, то я вже з цим лікарем контактував.
— Ви до сімейного лікаря не зверталися?
— Я так само звернувся до сімейної лікарки. Я здав ПЛР в приватній медичній лабораторії, в мене прийшов плюс. Тоді звернувся до сімейної лікарки, яка мені виписала ліки, відкрила лікарняний, як належить. Я контактував і з лікаркою, і з товаришем, який хворів у лікарні.
З першого дня почав приймати ліки, розумів, що хворий. У мене не було такого відчуття, що я унікальний (що коронавірус мине — Українська правда SOS).
— У вас такі симптоми були протягом всієї хвороби?
— Ця хвороба така цікава: ви приймаєте два дні антибіотики, і воно проходить. У мене в дитинстві було запалення легень: я кашляв, мені давали болючі уколи, мені навіть сіль таку гарячу давали, щоб воно не боліло. А тут такого нема.
Але мені лікар говорив, що сімейний, що інфекціоніст, що друзі, що на 9-10 день потрібно пройти КТ легень обов’язково.
Їдучи на КТ, я думав, що це просто формальність — я приїду, і все буде добре.
Мені приходить заключення, що в мене 25% пошкоджених легень і двостороння пневмонія. Я тоді телефоную до лікаря в інфекційну лікарню, до сімейного лікаря, і вони мені говорять, що треба вже їхати в лікарню (для госпіталізації — Українська правда SOS).
Я не хотів їхати, бо я не відчував симптомів. Лікар з інфекційної мені сказав, що на 7-12 день найбільша загроза, що може впасти кисень і може початися задишка.
Він наполягав на госпіталізації, але я хотів бути вдома, бо я передбачав, що в інфекційній лікарні є люди, які мають гострішу форму захворювання.
Весь період ми з лікарем були на телефонному зв’язку.
— Ви завжди були лише на телефонному зв’язку, не показувались особисто лікарям?
— Так, ми лише зідзвонювались. У мене хороша сімейна лікарка. Як на мене, коронавірус — це така хвороба, що можна лікуватися за загальним протоколом, який діє по цілому світу.
— Як проходила ваша ізоляція?
— Я живу сам. Їжу і пігулки привозили друзі, деякі з них вже перехворіли на коронавірус, інші залишали покупки під дверима.
— Як ви почувалися вдома?
— Мені лікар перші дні говорив пасивно себе вести: лежати, відпочивати, не бути активним. Звичайно, що воно набридає — постійно сидіти. Я почувався добре, якби мені КТ не показало (пневмонії — Українська правда SOS) я б не здивувався.
Підступна та хвороба тим, що вона є не досліджена. Лікарі говорять, що в майбутньому вона і тромби утворює. Уявляєте, людина переносить на ногах пневмонію, що може бути через півроку — можуть якісь задишки з’являтися.
Коли я їздив на КТ, бачив людей 70+, з супутніми хворобами і людей, які себе запускають. Запускають, не лікують, потім починає падати рівень кисню, а потім всі сподіваються на ШВЛ.
Я розумію, що Україна була не готова, ми всі були не готові.
— У Львівській області загалом найбільша кількість інфікувань COVID-19 в Україні, ви вважаєте, що це через високу кількість тестувань?
— Я думаю, є більша поінформованість і є більше можливостей у Львові. У районів, які прилягають до Львова, більша інформативність і свідомість, і більше людей можуть за свої кошти зробити ПЛР. Я взагалі лікувався за приватні гроші.
— А в скільки вам обійшлося лікування?
— Лікування трохи обходиться: 1800 грн коштує ПЛР-тест, КТ близько 2000 грн і ліки — вітаміни і пігулки. Разом виходить 7 000–10 000.
— Скільки в загальному ви хворіли і були на лікарняному?
— Три тижні.
Був довгим той період, коли чекав на результати тестів. Там ще вихідні були, то 4–5 днів довелось чекати. Я усвідомлюю, що працівники лабораторій дуже довгі зміни мають і працюють в суботу-неділю.
Тоді ще такий період почався, що десь 5 чи 6 людей з лабораторного центру попали в інфекційну, а 5 на самоізоляцію пішли. Тоді від коронавірусу померла керівниця лабораторного центру...
— Яке у вас зараз самопочуття?
— Зараз почуваюсь добре. Але вихід з хвороби не простий — я приймав жорсткі антибіотики. І відчувається втома.
— Після одужання ви перевіряли стан ваших легень?
— Ні, я не робив повторного КТ. Мені провели тестування на ІФА — показало, що в мене вироблені антитіла.
— У вас змінилося ставлення до коронавірусу?
— Я думав, що я можу бути унікальний, такий молодий здоровий, що пройде безсимптомно. Передбачав, що воно у мене може бути. Але, коли я захворів, я дуже боявся, що можу когось іншого заразити.
Мені друзі почали говорити: "Ти що, не можеш когось закликати, щоб тобі поставили крапельницю". Ну як привести когось, щоб зробив укол чи крапельницю, а якщо людина захворіє.
Така відповідальність — я боявся, щоб, не дай боже, хтось захворів. Це може за собою летальні випадки потягнути, людина (яка хворіє — Українська правда Pravda SOS) має це розуміти.
Я знаю випадки, коли хворі з дітьми гуляють, ходять на майданчики дитячі, мовляв, в нас проходить безсимптомно. Та добре, що в тебе безсимптомно проходить, а ти попадеш на людину, яка занесе додому, а там дідусь чи бабуся з супутніми хворобами.
— Яким для вас був вихід в люди після хвороби?
— Я це сприймаю як нормальне явище. Я розумію, що нічого складного нема, коли ця хвороба контрольована.
Усе добре, коли людей можуть відвезти у лікарні, як зараз, а уявіть, коли це масово буде і людей не буде куди госпіталізовувати.
Це треба буде відкривати другу хвилю. Але це нові кошти, нові люди, це дуже великі затрати. Якщо це можна простими шляхами застерегти — засоби індивідуального захисту, соціальна дистанція. Це має бути в голові.
Я не розумію, як можна зараз ходити на весілля. Людину, яка робить весілля, я її можу зрозуміти, вона хоче зробити, родина хоче, але, наприклад, я б зараз не пішов. Хоч я перехворів і є усвідомлення, що маю певний період імунітету. Але люди йдуть, випускні роблять — 100 людей на випускному, 200 на весіллях.
Себе треба самому берегти. А потім всі говорять: влада, поліція винні, держспоживслужба. Треба почати з себе і задуматись над цими питаннями, щоб себе зберегти, своїх рідних.
Я собі так проаналізував, чому у нас низькі показники захворювання — люди бояться це сказати (що у них коронавірус — Українська правда Pravda SOS). Вони думають, що це чума чи СНІД.
Протести були у Нових Санжарах, Винниках, Тернополі. Проти тої сім’ї, яка перша захворіла в Чернівцях, протестували.... І люди надивилися того.
Місцеві політики роздули, що це гірші люди (ті, які хворіють коронавірусом — Українська правда Pravda SOS).
Тетяна Пляцок