Карантини починають послаблювати, однак туризм та міграція не відновляться у повному обсязі ще довгий час. Коронавірус призупинив наш глобалізований світ.
Станом на квітень понад 90% населення світу — 7,1 мільярдів людей — живуть у країнах, де у зв’язку з коронавірусом обмежено міжнародні пересування — такого висновку дійшов Дослідний центр П’ю.
І в той час, як у багатьох країнах карантин послаблюється, перерва у міжнародних поїздках, схоже, триватиме набагато довше. Країни не прагнуть надто рано знову відкривати кордони, аби запобігти другій хвилі інфікування.
"Подорожі й імміграція — з метою роботи, навчання, пошуку притулку — будуть відновлюватися набагато довше, аніж наше повсякденне життя, це безпрецедентне явище на нашій пам’яті" — поділилася Ліндсей Вайлі, професорка Вашингтонського юридичного коледжу Американського університету.
У керівництвах авіакомпаній уже заявили, що очікують на повернення попиту пасажирів до рівня 2019 року не раніше, ніж за кілька років, або ж ніколи.
Міністр туризму Греції, Гаррі Теохаріс, нещодавно зізнався Guardian, що хоча його держава й намагається відчайдушно захистити власну економіку, про дальномагістральні рейси на грецькі острови та пляжі цього року вже практично можна забути.
Країни, що зреагували швидко, узявши поширення захворювання під контроль, досліджують способи, як відкрити для своїх громадян обмежену "бульбашку" для вільних поїздок. Першими цю ідею обговорили Австралія й Нова Зеландія.
Ще дев’ять країн, розкиданих по всьому світу, однак єдиних у своїй успішній боротьбі з вірусом, також активно шукають способи організувати туристичні бульбашки або коридори, розширюючи малоймовірний союз.
У четвер, під час своєї другої телеконференції, глави Австрії, Греції, Ізраїлю, Норвегії, Данії, Чехії, Сингапуру, Австралії та Нової Зеландії дійшли згоди, що в міру того, як кожна з цих країн починає знімати обмеження, вона може скористатися з низьких показників зараження і створити безпечні туристичні зони.
Залежні від туризму Ізраїль, Греція та Кипр уже обговорюють цю ідею, сподіваючись частково відкрити кордони в липні. Очікується, що в середу Європейська комісія повідомить про трикроковий підхід до повторного відкриття кордонів, що має об’єднати країн-учасниць зі "схожими загальними профілями ризику".
Утім, будь-яке відкриття кордонів буде дуже поступовим, з готовністю влади знову закрити їх у разі повторної появи вірусу.
"Місяць в епідемії — це дуже довго" — зазначив головний лікар-вірусолог Кіпру Леондіос Кострикіс.
Подорожі поза цими бульбашками, ймовірно, будуть істотно обмежені як прямими заборонами, так і карантинними приписами. Великобританія, що запізнилась із введенням карантину, цими вихідними окреслила власні плани. Інкубаційний період хвороби визначає вимоги більшості країн — по прибуттю провести два тижні в самоізоляції.
Якщо застосовувати таку практику в обох країнах: як вильоту, так і прильоту, то сукупно в умовах карантину доведеться провести місяць. Враховуючи, що мандрівники мають проводити час за роботою чи відпочинком десь іще — фактично, це означає покласти край більшості бізнес- та туристичних поїздок.
Ці часткові або повні обмеження, хоч і можуть допомогти зберегти здоров’я населення, спричинюють величезні економічні збитки у країн, залежних від туризму. Такий тягар, імовірно, прискорить відкриття кордонів.
"Стосовно таких місць, як Гаваї чи Ісландія, чи, можливо, Нова Зеландія, ми говоримо про досить суттєву перебудову економіки, аби не залежати від міждержавного чи міжнародного туризму [та подорожей]" — зазначила Вайлі.
"Ви можете захистити себе, ізолюючи абсолютно всі сфери повноважень, але в такому випадку вам доведеться подумати, як перебудувати всю вашу економіку, якщо ви не збираєтеся дозволяти подорожувати".
Утім, навіть часткове, контрольоване відкриття кордонів для подорожей несе ризики. Тривалий інкубаційний період хвороби означає, що найсвіжіша інформація про поточний рівень зараження може не містити актуальних даних по нових спалахах; а країни, що, здавалось би, подолали епідемію, можуть постачати нову невиявлену інфекцію.
Неефективність заборон на подорожі ілюструють нещодавні спалахи хвороби у Нью-Йорку. Джерелом, схоже, стали випадки захворювання з Італії — звідти вірус потрапив до Сполучених Штатів, уряд яких не впустив туристів із Китаю, однак впустив їх із Європи.
"Мене непокоїть, що заборони на подорожі стали відволікаючим маневром від належного місцевого управління. І це сталося в США, де ми могли б мати принцип "протестувати — ізолювати", однак натомість акцент змістився на заборони подорожей" — прокоментував Алекс Фелан, професор Центру з глобальної охорони здоров’я (Наука й безпека) Університету Джорджтаун.
"Як бачимо, якщо ви збираєтеся впроваджувати заборони проти країн, ви завжди матимете справу із застарілими даними".
Однак жодна заборона на поїздки не є абсолютною. Наявність світових потоків постачання свідчить, що люди й далі подорожуватимуть, аби доставити товари, а більшість сухопутних кордонів — не зовсім суцільні, тож віруси можуть проникати разом із контрабандою.
"Ми, людські створіння, часто намагаємося протидіяти епідемії за допомогою закритих віконниць, підняття розвідного моста. Немає жодних сумнівів, що подорожі можуть поширити деякі види захворювань. Однак, разом з тим, це все значно складніше, ніж ми можемо собі уявити" — вважає Венді Пармет, професорка права, державної політики та питань урбаністики у Північно-Східному університеті.
"Цей вірус — надзвичайно заразний. Нова Зеландія — острівна нація, вони можуть бути єдиними, кому це вдасться. Я переконана, що Сполученим Штатам чи іншим країнам Євразійського континенту — вдасться навряд".
Альтернативні варіанти спроб відновити подорожі до того, як буде розроблена вакцина, можуть полягати у проведенні незадовго до подорожі тестування на антитіла до вірусу, або ж на наявність самої хвороби — аби утримати інфікованих людей від подорожей.
Існує прецедент — вимога надання для подорожей імунного статусу або відсутності вірусу. Мандрівники, що прибувають з місць, де зафіксована жовта лихоманка, повинні мати свідоцтво про вакцинацію від цієї хвороби, аби потрапити до низки країн, від Австралії до Індії чи Мексики.
У часи стурбованості впливом польотів на клімат, з’являються припущення, що певне скорочення кількості подорожей може й повинно стати постійним. І деякі компанії вже усвідомили цю вимушену економію на витратах та вуглецевому сліду.
"До карантину повітряним транспортом загалом подорожували понад 4 мільярди пасажирів" — повідомила Моніка Бюшер, професорка соціології в Університеті Ланкастера, яка, зокрема, вивчала й декарбонізацію транспорту. "Наразі всі бізнес-мандрівники вчаться користуватися Zoom, і, за припущеннями бізнес-аналітиків, до 2021 року це робитимуть від 25 до 30% працівників на постійній основі".
Франція заявила, що порятунок її національного перевізника Air France залежатиме від того, чи відмінить авіакомпанія короткі внутрішні рейси — в місця, куди можна дістатися потягом.
"Примусове припинення подорожі може змінити очікування від бізнес-поїздки на краще" — вважає професор Джеймс Фолконбрідж, голова Департаменту з питань організації, роботи та технології в Університеті Ланкастера.
"Багато з цих зустрічей усе одно ніколи й не мали конче відбуватися за допомогою подорожей, проте існували якісь очікування, певна робоча практика, що пов’язувала між собою подорожі та зустрічі з людьми як спосіб ведення бізнесу, виявлення прихильності".
Масові міжнародні подорожі виникли як явище лише кілька десятків років тому. Цілком можливо, що звички знову можуть кардинально змінитися.
"Легко забути, що той рівень подорожування, який зараз нам видається нормальним, почав виникати лише на зламі століть" — додав Фолконбрідж. "Тож повернення до початкового рівня, яке змінює наш усталений порядок речей, не є настільки радикальним, як може здатися".
Переклад Ольги Проскури