Затяжна сієста. Хроніки іспанського карантину
Коли ми приземлилися в Іспанії, ще й мови не було про карантин — в аеропоту нас зустріли прикордонники без масок і рукавичок, а на вулицях Валенсії розгулювали натовпи туристів в очікуванні Лас-Файяс, свята весни і міжнародної спадщини ЮНЕСКО.
На той момент в Іспанії вже було зафіксовано декілька десятків випадків COVID-19.
Рівно за два тижні ситуація змінилась драматично — уряд ввів жорсткі карантинні обмеження по всій країні, Іспанія закрила кордони.
А ще через тиждень Іспанія потрапила в топ списку європейських країн, що найбільш постраждали від коронавірусу.
Я захворіла ще до карантину.
За кілька днів після прильоту відчула слабкість і одразу списала її на акліматизацію та довгий переліт, але коли втратила нюх — все стало очевидним, хоч я не викликала лікаря і не робила тесту. Хвороба протікала легко.
Щойно я одужала, на карантин закрили всю Іспанію — і так почалися мої півтора місяці в суворій ізоляції.
Спочатку було складно не стежити за новинами — тривога за здоров’я близьких росла у геометричній прогресії.
Перший свій карантинний тиждень я провела в онлайн-пошуках захисних засобів для мами. Вона працює лікаркою в районній лікарні Харківщини. Скажу так — можно вічно дивитись на вогонь, воду і те, як ростуть ціни на респіратори в Україні під час епідемії.
Коли залишаєшся без роботи в чужій країні і в чужій квартирі, розслабитись нелегко. Утім, з іншого боку, ми були в сонячній Іспанії, на березі Середземного моря, у вікно задував морський бриз — все це значно додавало сил.
Важливим моментом став той факт, що уряд Іспанії заморозив візові строки, тому туристи, які застрягли на час карантину, могли не турбуватись про легальність свого перебування.
Ситуація в місті не видавалася гнітючою. Здавалось, що все працювало чітко і злагоджено — комунальні служби дезінфікували вулиці та транспорт, поліцейські стежили за дотриманням карантину.
Іспанці почали користуватись респіраторами і масками лише після запровадження Стану Тривоги. Сприйняття пандемії змінилось моментально.
Вулиці спорожніли. З дому дозволяли виходити лише в найближчий магазин чи аптеку, або щоб вигуляти собаку. Все це в радіусі одного кілометра від будинку, протягом однієї години і лише одній людині з родини.
Одного разу поліція зафіксувала, як чоловік вигулював іграшкову собаку на повідку!
До чого тільки не вдавались іспанці, щоб погуляти на вулиці.
В будь-який момент поліція на вулиці могла перевірити документи, адресу проживання, дату і час у чеку з магазину.
Місто патрулювали навіть на гелікоптерах, стежили, щоб на дахах багатоквартирних будинків не збирались компанії.
Одного разу наші сусіди вирішили пограти в настільні ігри на даху — їх зафіксував патруль на гелікоптері. Вони встигли сховатись, але гелікоптер кружляв над будинком ще хвилин 40.
Поліція тут доволі сувора, пильна, але водночас дуже ввічлива.
В місцевих магазинах не було продуктової паніки і черг, полиці оперативно наповнювали. Щоправда, як тільки уряд оголосив карантин, іспанці добряче скупилися, тому туалетний папір все ж зник із полиць на декілька днів.
Від початку локдауну щовечора іспанці виходили на балкони та аплодували, дякуючи лікарям за їхню нелегку працю. Це був зворушливий момент — щодня рівно о 20:00 ми бачили усіх своїх сусідів.
Навіть пароплави долучалися до флешмобу і кожного вечора гуділи в підтримку лікарів.
Із послабленням карантину іспанці дякували лікарям аплодисментами під час прогулянок на вулиці.
За півтора місяці самоізоляції ми спробували все – зустрічалися із друзями у зумі, вчили іспанську, експериментували на кухні, вправлялися в перукарській майстерності, а ще за цей час я виростила авокадо.
Але живого спілкування не вистачало найбільше. Мабуть, тому в мене з’явилася ідея фотопрєекту про людей, який я почала втілювати із послабленням карантину.
Я шукала людей, які переїхали до Іспанії та нотувала їхні історії. Виявилося, що мої нові знайомі кожен по-своєму руйнував "кордони". Я шукала відчуття свободи, яке у нас відібрали під час локдауну і радію, що знайшла його у своїх героях.
Вихід з карантину був поступовим. Спочатку з дому дозволяли виходити за графіком (для кожної вікової категорії був свій час), з обмеженням відстані (не далі 1 км) і тільки по двоє.
Після довгого сидіння в квартирі ми раділи будь-якій можливості вільно прогулятись по вулиці, проте вже за деякий час однієї можливості стало мало — хотілося зайти далі і затриматись довше дозволеного.
У послаблення карантину в Іспанії були і не дуже логічні моменти — наприклад не можна було сидіти на пляжі навіть наодинці із собою, проте збиратися компаніями в кафе та барах без масок — будь ласка.
Місяць тому, 21 червня, Іспанія скасувала надзвичайний стан, який діяв протягом попередніх трьох місяців, і відкрила свої кордони для більшості європейських країн, хоча певні карантинні обмеження залишились.
У більшості регіонів діє закон, який зобов'язує повсюди носити маски, навіть на вулиці. Без маски можна знаходитись лише в барах, на пляжі та займатись спортом.
Щоправда, в Ла-Коруньї, наприклад, встановили спеціальні цифрові рами, які дають можливість автоматично регулювати кількість людей на пляжі.
А в Каталонії спортивні зали, театри та кінотеатри взагалі закрили.
Через другу хвилю коронавірусу Іспанія повторно ввела локальний карантин у декількох регіонах.
У той же час в Україні навпаки почалися послаблення, з’явились регулярні прямі рейси до Києва не за "всі гроші світу", як то було на початку карантину.
І до того ж з’явилась можливість не проводити в самоізоляції два тижні по прильоту — достатньо зробити ПЛР-тест. Прийшов час повертатись додому.
Цей карантинний досвід я запам’ятаю на все життя не через постійну напругу і суворі обмеження. Мені пощастило знайти нових друзів, відпочити і реалізувати нові фотопроєкти.
Будьте здорові!
Та бережіть себе та своїх близьких :)
Ольга Іващенко, фоторепортерка