Власник компанії оренди авто: Історія з коронавірусом тільки починається. Це була хвиля, але нас очікує шторм
Тарас Гетьманський займається прокатом авто в Україні з 2006-го року. Перспективи цієї сфери в Україні і до пандемії COVID-19 були примарними, адже щільно пов'язані з туристичним бізнесом.
За підрахунками Тараса, під час карантину попит на оренду автівок в Україні зменшився на 70%.
Тому наразі він робить ставку на каршерінг — сервіс спільного користування автомобілем за допомогою смартфону.
— Розкажіть, що таке каршерінг і чим він відрізняється від звичайної оренди авто? Як це працює?
— Перекладаючи з англійської, це спільне користування автомобілем. Користувач каршерінгу ніколи не бачиться з жодним нашим працівником, всіма процесами керує через смартфон і має змогу орендувати і оплачувати авто похвилинно. Є мобільний додаток, його треба встановити, додати туди документи та банківську картку, і за допомогою цього додатку знаходити стоянки таких авто, а потім все — підходиш до зупинок і відчиняєш телефоном двері автомобіля.
Усередині вже є ключ. Доїхав, куди треба, залишив авто на такій самій стоянці і вийшов. У додатку з вас автоматично списали кошти залежно від того, скільки ви проїхали.
Немає офісів, підтримка онлайн, пальне включено. Це на 30% дешевше таксі. Наш каршерінговий парк налічує 200 автівок, а займаємось ми цим уже два роки, єдині в Україні.
— Якими були ваші перші емоції та кроки як керівника на початку карантину?
— Я, мабуть, як і всі, не розумів, що і як буде. Просто дивився на Китай та на руйнування їхньої економіки і розумів, що час ставить перед нами якісь нові виклики. В такі моменти страшно споглядати, куди цей човен повертатиме, аби він тебе не задавив.
Але ми все ж сподівалися, що до України це не дійде.
Я прочитав усі новини й аналітику із закордонних ЗМІ і переклав це моїм працівникам зрозумілою мовою. Завжди так роблю у складні часи.
Кажу і про негатив, і про позитив, тому що не хочу, щоб моя команда зневірилась. Я, як вісник позитиву, зобов’язаний заряджати їх.
Ми намагалися пропрацювати різні перспективи і прорахувати, чи будуть для нас якісь перспективи, чи буде крах… А коли зрозумів невідворотність процесів, відправив всіх по домівках і просив лише про одне — бережіть себе і давайте разом переживемо цю вірусну заразу.
— З роботою зрозуміло. А як у родині сприймали ситуацію, що розгортається?
— У мене четверо дітей, і родина дала мені максимальну підтримку.
— Вам явно не було коли сумувати на карантині з чотирма дітьми.
— Це так (посміхається).
Бути вдома для мене в якомусь сенсі важче, ніж на роботі. Адже дома важче працювати, а мій робочий день на карантині став довший.
Дружина взяла на себе дітей і дуже підтримала мене в цьому сенсі. Але, в цілому, діти та родина — це мій маленький оазис, де немає взагалі ніяких проблем, ніякого вірусу чи епідемії.
Є тільки дитяча усмішка.
— Знаю, що днями Hertz заявив про банкрутство. Це поганий сигнал для ринку, чи для вас він взагалі не має ніякого значення?
— Я б не сказав, що поганий сигнал. На американський ринок це точно ніяк не вплине, і на нас тим паче. Навіть більше — ціни на вторинні авто на аукціонах в США сильно зросли, хоча, по суті, вивід тієї кількості авто у продаж, яке було у Hertz, мало навпаки обвалити вартість.
— Ваші офіси з автопрокату — це звичайні віконця в залах прильоту аеропортів?
— Ні, ми відмовились від цього. Аеропорти зазвичай перебувають у державній власності, але де-факто завжди треба домовлятися на місці. І тут є багато підводних каменів.
До того ж, конкуренція велика: 5-7 віконець на маленький аеропорт з невеликою кількістю рейсів. І, взагалі, аеропорти — не така крута річ по конверсії.
Більшість прокатів, розуміючи цю ситуацію, навіть не прагнуть туди потрапити, а доставляють людині авто безкоштовно чи за окрему плату. Це дуже крутезна модель, завдяки якій в Європі, наприклад, маленькі компанії, які тільки-но виходили на ринок, у такий спосіб обвалювали гігантів ринку.
— Які розміру ринку прокату в Україні?
— Він дуже малий, біля 2 тисяч авто. У Європі на паркінгу тільки Франкфуртського аеропорту на парковці тільки однієї прокатної компанії може стояти така ж сама кількість машин.
— А чому такі мізерні цифри? Україна велика і територіально, і за кількістю населення, порівняно з більшістю країн Європи.
— Через нестачу фінансів у населення та брак туристичного потоку, який приходить ззовні. До 2014-го року 60-70% клієнтів прокату становили росіяни, які переїхали до Російської Федерації, а приїздили сюди до родичів, брали автівку і їхали у Крим.
У 2014-му році цей ринок закрився, а іноземців не побільшало.
— Добре, тепер бачу, що, мабуть, популярність цієї послуги в Україні і справді не така велика. А як ви вважаєте, що треба зробити, щоб ринок виріс?
— Треба стратегія туристичного розвитку країни, шляхи розвитку внутрішнього туризму, які приведуть до розвитку автошляхів. Адже доріг немає.
У Херсонькій області, наприклад, є дуже велика кількість класних місць – пустелі, каньйони. Але туди ніхто не їде, тому що немає дороги, там можна залишити авто без коліс, якщо проїхатися. І незручно, довго, виснажливо.
Два роки тому у нас щось почало змінюватися, лоукости стали заходити, але все зупинилося.
У нас немає аеропортів. Бориспіль — це, по суті, маленькій провінційний аеропорт якогось європейського містечка за пасажиропотоком.
В Україні зовнішній туристичний потік ну дуже маленький. В Грузії, наприклад, він в кілька разів більший і там навіть кіоскарі здають в оренду власні автомобілі, бо попит шалений. А відтак, і постійний притік іноземної валюти в країну.
— А як же внутрішні туристи?
— Внутрішній туризм дуже залежить від економічного стану. Тільки-но долар трохи підріс — мандрівки країною закінчуються, ми це відразу відчуваємо.
— Можливо, ця криза та замкнутий зовнішній світ будуть провокувати зростання попиту на мандрівки всередині країни?
— Ні. Зараз ми співпрацюємо як партнери з Ukrainians, які влаштовують експедиції країною та популяризують цей напрям, співачкою Навкою, та ще з кількома українськими зірками.
Вкладаємо в те, щоб внутрішній туризм зростав. Але мені здається, що екскурсії країною набридли українцям, адже ми з 2014-го року їх усі переглянули. Росту зараз не спостерігаємо.
— Ви казали, що через пандемію ринок прокату впав на 70%, а каршерінг, навпаки, виріс на 100%?
— Це моя оцінка, колеги це підтверджують. Але у каршерінгу під час карантину дуже змінилися маршрути людей, ми це бачимо. Якщо раніше здебільшого пересувалися зранку та ввечері, то в карантин це були переважно поїздки в денний час.
— Логічно, адже офіси були зачинені. Інше питання: куди всі їхали вдень, адже, за логікою, мали б сидіти вдома.
— Мабуть, до батьків, чи в супермаркет, чи в лікарню.
— А як забезпечували дезінфекцію автомобілів під час карантину? Адже, якщо немає офісів та працівників в офлайні, то і робити це нема кому.
— Залишали додатково в автівках дезінфектори, рукавички одноразові, накладки на кермо. Однак були такі клієнти, які після себе залишали використані рукавички в автомобілі, так би мовити, у спадок іншим. Ми з ними потім зв’язувалися і пояснювали, що так робити не можна.
— Як оптимізували роботу у карантин? Вдавалися до скорочень?
— У нас працює до 40 людей, із початком карантину львівський офіс відправили по домівках, виплачували їм 50% від зарплати. Усі інші залишилися при роботі. А коли карантин вже закінчився, частину людей, які працювали у прокаті Львова, скоротили, адже зрозуміли, що відновлення буде дуже довгим. Туристів чекати поки не варто.
— Які плани на цей рік, зважаючи на всі ці кризові умови?
— Я вважаю, що історія з коронавірусом тільки починається. Це була лише хвиля, але згодом нас очікує справжній шторм.
І навіть цунамі я не виключаю.
Але ще після кризи 2008-го і 2014-го років я виробив для себе таку філософію — у будь-яку кризу я буду ставати лише більш багатим, а не більш бідним. Ми навчилися працювати віддалено, це величезний плюс, я вважаю. Ми отримали багато нових клієнтів у цю пандемію.
Тому наші плани — збільшувати парк каршерінгових авто.
— Навіть якщо буде друга хвиля епідемії?
— Навіть якщо друга, навіть якщо третя — байдуже. Розповсюджуємо шерінгову економіку далі по Україні і світу.
Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінив ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com