Аптекарка: Я б носіння масок і рукавичок залишила назавжди — люди не хворіють

Твіттер-аккаунт "Аптечні спостереження" очима провізорки описує курйози і нісенітниці, пов'язані із життям звичайної аптеки. 

У карантин авторка аккаунту Ганна щодня мала колоритну фактуру та типажі для своїх твітів, утім бракувало часу на соціальні мережі. Через ажіотаж черга до аптеки часом простягалася на інший бік проїзної частини.

"Вигребли все, включаючи проносне" — пригадує провізорка перший місяць карантину.

Ганна разом із колегою обслуговувала по 400 клієнтів на день.

Своє повне ім’я жінка воліє не розкривати, аби розмовляти щиро. 

 — Розкажіть, як виникла ідея вести блог про аптечні курйози і чому саме у Twitter? Не найбільш популярна соціальна мережа в Україні.

— Я працюю фармацевткою вже шість років, чоловік мій теж провізор, до речі. А блогу трохи більше року, там наразі майже 10 тисяч підписників.

Twitter обрала через те, що ще з часів Революції Гідності у твіттері було багато моїх знайомих. А сама ідея блогу почалася зі спільного чату з друзями, де я їм розповідала різні випадки зі своєї роботи, у відповідь на що вони мене постійно закликали: "Розповідай людям, розповідай людям". І от я наважилась. Навіть не думала, що це комусь цікаво. 

— Чи змінилась кількість відвідувачів вашого блогу у карантин? Багато хто відмітив бум читацької уваги до різноманітних медіа та блогерів.

— У березні-квітні кількість читачів дуже зросла, але не було часу звертати увагу на ці речі. Для мене взагалі популярність не є самоціллю. Це лише хобі, і воно навряд чи колись переросте в щось більше. І монетизувати я його не збираюся, бо це вимагає якихось рамок. А так в мене їх немає, що хочу, те і роблю.

— Ви працюєте в аптеці і, мабуть, саме аптеки були одними з головних осередків, куди збігалися люди у паніці. На які товари був дефіцит у карантин, крім масок та антисептиків? Що купували, на що був найбільший попит? 

— Ажіотаж був просто колосальний! Втричі зросли обороти і кількість відвідувачів. Розгрібали все —  всі противірусні, гомеопатію, вітаміни, антибіотики. Дефіцит був на препарати із діючою речовиною сельтамівірі, бо з'явилася інформація, що вони допомагають від COVID-19. 

Ось сказали по телевізору, що ібупрофен не можна, а можна парацетамол — і все! Всі побігли його скуповувати. Ну така дурня! Ані доказової бази, ані взагалі нічого. Щоб таке стверджувати, потрібне повноцінне дослідження, яке може тривати кілька років, а його не було.

— Чи важко вам було весь день працювати в усій цій захисній амуніції —  маска, захисний екран, рукавички?

— Під кінець 14-годинного робочого дня в мене облазять пальці. Знімаєш рукавички, а пальці всі білі. Екран постійно пітніє. Лице під маскою пріє. Ну, що робити? Треба ж захищатись.

Роботи було дуже багато, зміна триває з 8 ранку до 21 вечора, в цей час не було змоги навіть у туалет сходити. Черга до аптеки безкінечна, аж через дорогу стояла. 

Було настільки фізично важко, що на моральну втому не залишалося навіть енергії. Два дня відробивши, я день потім просто лежала і не могла підвестись. В мене дуже боліли ноги, навіть вени повилазили. 

— А які переважно люди заходили, і як вони поводилися? Чи про всі неординарні випадки можна прочитати у вашому твіттері?

— На жаль, на твіттер у цей період майже не залишилося часу. Всякі люди заходили, і всі були в масках. У нас дві каси, тому заходило по дві людини, а інші чекали на вулиці. Ми нікого не примушували, вони робили це самі, і це було дуже показово. Люди самі самоорганізувалися і тримали дистанцію одне від одного.

А ось пенсіонери не дотримувались взагалі жодних правил безпеки. Не надягали маски, курсували з однієї аптеку в іншу і категорично відмовлялися сидіти вдома.

 "У вас цитрамон на 10 копійок дорожче, ніж у сусідній аптеці" — ходили між аптеками без маски, розносячи цю новину по всім провізорах. І коли ти кажеш людині: "Надягніть, будь-ласка, маску", починається… "Чого це я маю", "А я не хочу" і все в такому дусі… Гадаю, що це не через вік, а через менталітет та виховання.

— Чи траплялися ситуації, коли люди питали у вас, які ліки їм купити від коронавірусу?

— Постійно питали. "Дайте щось від коронавірусу, який-небудь антибіотик для профілактики".

— А як ціни змінилися на препарати?

— Вони не змінилися. Парацетамол не став дорожчим, наприклад. А його в нас вигрібали навалами.

— А щодо масок, як довго їх не було?

— Мені здається, ніби місяць. Потім почали потроху поставляти, але вони були дуже дорогі. Потім дешевше, дешевше, а зараз по 8 гривень є вдосталь у наявності. Вже є і респіратори по 35 гривень, і дешеві антисептики. Попит впав, але він є. І зараз люди почали вже розслаблятися. Ніякої самоорганізації більше немає.

— Нещодавно ми робили інтерв'ю з одним із фармацевтичних дистриб'юторів і вони кажуть, що збільшився лише продаж заспокійливих, снодійних та транквілізаторів.

— Продажі заспокійливих та снодійних зросли лише на фоні того, що продажі всіх інших препаратів впали. 

Цей карантин показовий тим, що люди стали ходити в масці, мити руки та перестали хворіти сезонними застудами. Весна пройшла майже без них, а тому відпали продажі спреїв для горла та носа, льодяників від болю в горлі, препаратів від кашлю, антибіотиків, протизастудних порошечків та таблеток.

Взагалі, я б це носіння масок і рукавичок залишила назавжди. Мені, як людині, яка працює в аптеці, дуже помітно, наскільки впали ангіни, ГРВІ, застуди. Люди не хворіють. А чого не хворіють? Бо бережуться.

— Мабуть, цей карантин і навчить нас цій важливості профілактики. 

— Не навчить. Тому що, як тільки почалось послаблення, ті ж самі люди, що вишиковувалися в чергу, вже набиваються натовпом в аптеку. У багатьох маски бовтаються десь на підборідді, а у декого взагалі вже й самі маски — як бактеріологічна зброя, бо вони такі брудні, аж жах. 

— Скільки часу в середньому витрачаєте на одного покупця?

— Від 30-ти секунд до 58-ми хвилин, це мій рекорд.

— Майже годину на одного покупця? То він як на консультацію до лікаря до вас прийшов?

— Є й такі. До лікаря потрапити важко і дорого. А ми як безкоштовні консультанти. Я так і кажу: "Я не маю права вас консультувати". А вони: "Ну ви ж знаєте, підкажіть".

— Як вам вдається таку неймовірну кількість препаратів вмістити в свій мозок? Скільки ви знаєте назв? Дві тисячі?

— Та ну які дві. Тисяч двадцять. Це все дуже просто, тому що насправді діючих речовин небагато. 

— Заздрю вашій пам'яті. Мені здавалося, що запам'ятати всі ті назви — хіба не найважче у вашій професії. А що ж тоді найважче? 

— Раніше, кілька десятків років тому, якщо ти знала завідуючого аптекою, це було дуже серйозно і престижно. А зараз через всі ці маркетингові складові, через те, що нас примушують збільшувати чеки та робити додаткові продажі, нас прирівнюють до продавців, які щось комусь "напарюють". 

Це так важко, і це, взагалі-то, суперечить професійній етиці. Адже в нас є таке поняття як фармопіка, яке зводиться до вислову "не нашкодь", як у лікарів. Тому, якщо приходить людина і просить мене дати їй якийсь антибіотик для дитини, я ніколи не продам, і не буду їй напарювати нічого.

— А як узагалі з етичної точки зору розцінюєте необхідність "напарювання"?

— Це палиця з двома кінцями. Наприклад, приходить людина і просить заспокійливе, називає якийсь препарат, а у нас є план обов'язкових продажів по іншому препарату. Він непоганий, і я його пораджу. У нас є право замінювати, і антибіотики ми можемо замінювати теж, якщо вони з однаковою діючою речовиною.

— Але від цього сильно залежить ваша зарплата?

— Залежить, але не дуже. Це якихось триста гривень на місяць, і воно не вартує того, щоб заради цього йти на угоду з совістю.

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінили ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com