Іспанія, Литва та США. Три історії українців на карантині

Пандемія коронавірусу стала викликом для мешканців усього світу. В один момент кордони країн почали масово закривати, а люди стали заручниками правил тієї місцевості, у якій перебували.

На проєкті "Українська правда SOS" ми протягом півроку з перших уст розповідали карантинні історії за межами Батьківщини.

Далі в огляді ми пригадаємо, з чого починалася пандемія COVID-19, та розповімо про те, як коронавірус змінив життя українців у Іспанії, Литві та США.

Затяжна сієста. Хроніки іспанського карантину

Ольга Іващенко — фоторепортерка, яка прилетіла до Іспанії, і автоматично опинилася на півторамісячній ізоляції в чужій країні.

"Коли залишаєшся без роботи в чужій країні і в чужій квартирі, розслабитись нелегко. Утім, з іншого боку, ми були в сонячній Іспанії, на березі Середземного моря, у вікно задував морський бриз — все це значно додавало сил. 

Важливим моментом став той факт, що уряд Іспанії заморозив візові строки, тому туристи, які застрягли на час карантину, могли не турбуватись про легальність свого перебування.

Одного разу поліція зафіксувала, як чоловік вигулював іграшкову собаку на повідку! 

До чого тільки не вдавались іспанці, щоб погуляти на вулиці. 

В будь-який момент поліція на вулиці могла перевірити документи, адресу проживання, дату і час у чеку з магазину.   

В місцевих магазинах не було продуктової паніки і черг, полиці оперативно наповнювали. Щоправда, як тільки уряд оголосив карантин, іспанці добряче скупилися, тому туалетний папір все ж зник із полиць на декілька днів. 

У більшості регіонів діє закон, який зобов'язує повсюди носити маски, навіть на вулиці. Без маски можна знаходитись лише в барах, на пляжі та займатись спортом.

Від початку локдауну щовечора іспанці виходили на балкони та аплодували, дякуючи лікарям за їхню нелегку працю. Це був зворушливий момент — щодня рівно о 20:00 ми бачили усіх своїх сусідів". 

Ла-Корунья, Галісія, Іспанія, липень 2020

Весілля у Литві під час пандемії: "Замість рушника вишивала маску"

Ольга Проскура — перекладачка з України, яка поїхала до нареченого в Литву і залишилась там на час карантину.

"Міська влада Вільнюса розмістила на дошках оголошень тексти із закликом турбуватися про літніх людей: купити й принести їм продукти, медикаменти або надати іншу можливу допомогу. 

Ці листівки розкидали по місту і за допомогою дронів. Дрони також стежили за скупченнями людей, щоб влада могла швидко зреагувати. 

Продуктові магазини запровадили певні години, впродовж яких за покупками могли прийти лише пенсіонери, молодь не пускали.

Литовці узагалі дуже свідомі: сказали носити маски — носять майже всі, сказали, що щось не можна, — мало кому прийде в голову порушувати ці заборони. Звісно, винятків вистачає і тут. Однак порівняно з Україною, карантинні заходи подіяли досить швидко, і крива пішла на спад. Просто тому, що більшість населення справді дотримується цих заходів.

І найцікавіше — на час карантину припало і наше весілля. Зрештою, я завжди хотіла, щоб цей день був оригінальним і таким, щоб запам’ятався чимось незвичним.

Готувалася теж оригінально — замість того, щоб вишивати весільний рушник, перешивала й прикрашала стразами маску. Білу, під колір чорно-білої сукні.

На жаль, через закриті кордони не змогли приїхати наші батьки з України і Німеччини, тож із ними довелося поки що обмежитися відеодзвінками і пересиланням світлин. Але ми плануємо влаштувати святкування всі разом, коли країни знімуть обмеження на пересування". 

"Коли психіка звикає до сидіння вдома, в чотирьох стінах, вибратися за покупками в магазини одягу або на каву в кафешці — сприймається ледь не як подорож до Парижа чи Амстердама"

Карантин у сонячній Кремнієвій Долині

Євген Бодров — інженер у Facebook, який проживає у Сан-Франциско.

"Місцева влада запровадила карантин однією з перших у Сполучених Штатах.

Я працюю у прогресивній компанії і вважаю, що мені дуже пощастило із ситуацією, — нам дозволили працювати з дому на початку березня, а згодом і взагалі до кінця року.

Ми з дружиною близько пів року тому запланували поїздку до Канади саме на переддень цього "вироку", тож поки ми були на півночі, світ змінився дуже швидко. Коли поверталися назад у Каліфорнію, ми, без перебільшення, були єдині люди в аеропорту і на кордоні, не рахуючи працівників авіаліній і митниці. Літак був маленький і пустий.

На щастя, ми повернулися в останній день перед тим, як Канада і США тимчасово закрили кордони.

Дефіциту їжі не передбачалося, але люди повалили в супермаркети для запасання довготривалою продукцією — паста, рис, консерви і найважливіше — туалетний папір.

Ми з друзями запровадили спільні відеоальбоми для щоденників карантину, які хочемо поєднати в одне довге відео. Почали планувати відеодзвінки з людьми, яких уже дуже довго не бачили.

За останні два тижні людей на вулицях і в парках стало помітно більше. Відчувається, що всі втомилися бути в ізоляції. У нас багато порушених планів. Ми сподівалися відвідати сім’ю і друзів в Україні і відпочити в Італії. Тепер залишається сподіватися на краще, тобто на вакцину".

"Сан-Франциско запровадили порядок "Притулку на Місці Проживання". Це значило, що всі бізнеси, окрім essential, тобто суттєвих для життя, мають закрити свої двері

Ми дуже вдячні вам, наші читачі, за час, проведений на сайті "Українська правда.SOS". Тепер ми хочемо попросити вас оцінити нашу роботу – і для цього ставимо декілька просих запитань